Перший політв’язень нової влади: Україна рухається до авторитаризму

Юрій Хорт. Фото ВласноЙого називають першим політв’язнем з часів падіння режиму Януковича, а його справу – замовною. Вінницький революціонер Юрій Павленко на псевдо «Хорт» провів у СІЗО 14 місяців. І з місця позбавлення волі «Хорт» пише про політичну складову своєї справи спеціально для видання «Інформаційний Акцент».

Мене судять за те, що я публічно розірвав портрет президента корпорації «Рошен»

Як відомо, 6 грудня 2014 року Вінницьку ОДА штурмували. Розкажи докладніше, що трапилося насправді?

6 грудня 2014 року я прийшов до Вінницької держадміністрації на сесію обласної ради. В обвинуваченні пишуть, що акція, яка потім переросла в штурм, мала антиурядовий напрям. І що я був її організатором. Обвинувачення проти мене повністю фальшиве: я не був причетний до організації заходу, я брав у ній участь, як і інші учасники. Мене судять за те, що я виступав проти місцевої мафії, яка повністю контролює Вінниччину, і за те, що публічно розірвав портрет президента корпорації «Рошен».

Тебе затримали одразу після цього?

Ні, мене затримали пізніше і лише завдяки тому резонансу, який викликав мій вчинок. Якби не резонанс – я гуляв би на волі. Зараз задля того, щоб створити обтяжуючі обставини, мені закидають створення злочинної групи із двома людьми, яких я не знаю. Їм теж вручили підозру в кінці вересня минулого року за тими ж самими звинуваченнями. І суд, очевидно, розуміючи некоректність звинувачення в такому «супертяжкому злочині», обрав для них мірою запобіжного заходу особисте зобов’язання. Я ні в якому разі не кажу, що вони за логікою теж мали б сидіти у СІЗО – я кажу про те, що рішення суду підтверджує політичне замовлення на мене.

Що відбулося на тій злополучній сесії? Чому взагалі люди вирішили штурмувати ОДА?

На тій сесії недолюстровані регіонали і БППшники намагались поставити свого голову обласної ради. Губернатор Анатолій Олійник зловжив службовим становищем і всупереч волі обласної ради заблокував будівлю. Тоді, крім протестувальників, під адміністрацією були тітушки з різних спортивних клубів, фінансованих із бюджету міста, в тому числі «тітушки Гройсмана» – приватного клубу «Гепард», кілька рядів батальйону «Вінниця», Нацгвардія. Якщо говорити про штурм, то колона рухалась не шляхом бійки, а шляхом проштовхування. Були різні підрозділи міліції, автозаки, бронеавтомобілі, колишні «беркути». Саме вони першими напали на людей, коли було хитання: застосували дубинки, сльозогінний газ.

Я побачив на стіні портрет, подумав: «Що він тут робить?». Ну і зняв, щоб він не заважав

Коли люди зайшли всередину, депутати вже повтікали. Я і ще кілька осіб зайшли до кабінету губернатора. Побачив на стіні портрет президента корпорації «Рошен», подумав: «Що він тут робить?». Ну і зняв, щоб він не заважав. Я ніс фото коридором і доки доніс до камер, воно вже було побите і обпльоване. Потім я наголосив, що це не мій президент і я за нього не голосував. Те відео спричинило неабиякий резонанс.

Загалом у будівлі ми були не більше години. При цьому мені інкримінують «захоплення адмінбудівлі». Я знаю, що таке захоплення адмінбудівлі – був тут комендантом за часів Революції Гідності, з 25 січня по 2 лютого. За часів Януковича проти мене порушили справу за цим же звинуваченням. Коли люди заходять у споруду на годину – це не захоплення. Крім того, всі поводилися дуже коректно: Державна служба охорони підтверджує, що тоді протестувальники нічого не пошкодили, не вкрали. Хоча це не завадило долучити до справи вимогу відшкодувати місту більше 20 тис. грн.

За якими статтями тебе судять?

296 (4) – «Хуліганство із застосуванням вогнепальної або холодної зброї». Зброї у мене не було, і це видно по всіх відеозаписах. 345 (2) – «Завдання тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу». Я нікого на тій акції пальцем не зачепив і нікого не закликав цього робити. І можу сказати, що ніхто тоді не отримав якихось серйозних пошкоджень, максимум – синці. Текст підозри клепали при мені вже коли затримали. Тоді ж вирішували, які статті туди вписувати – в цей час я сидів біля слідчого в наручниках.

3 липня додалася ст. 28 («за попередньою змовою»). 27 січня – «Організація масових заворушень» – ст. 294 (1). Звичайно, ні ця стаття, ні інші не підтверджені матеріалами справи. Те, що я розірвав портрет Порошенка, не описано в статті, але вказано як обтяжуюча обставина: «З метою викликати негативне ставлення до діючої влади…». Всі обвинувачення висмоктані з пальця.

«Я йшов на сесію, а не на штурм»

Я йшов на сесію облдержадміністрації, а не на штурм, і не знав, що штурм буде. Це підтверджують відеозаписи – я прийшов пізніше, ніж почались активні події, приблизно за 45 хв. після того. Завдяки активній громадській діяльності мене добре знають правоохоронці, тому я старався не створювати приводів себе затримати. Але це не заважає приписувати мені дії, вчинені всіма протестувальниками.

Весь судовий процес вказує на політичну і корупційну залежність прокуратури і суду в окремих областях від правлячого «кондитерського» клану.

Під час самого судового процесу є порушення закону?

Так, безліч. Я переконаний, що суддю Ірину Курбатову призначили мені не шляхом автоматичного судового розподілу, а спеціально. Направив з цього приводу звернення до прокуратури.

Всі відводи, які ми їй заявляємо, вона сама розглядає і сама відхиляє. 15 квітня 2015 року вона взагалі заборонила моєму адвокату оголошувати собі відвід, хоча немає норми закону, яка б це дозволяла. Крім того, вона є заявником проти мене в іншій справі (думає, що я причетний до того, що їй розбили машину). І при цьому ми говоримо про якийсь справедливий суд?..

Курбатова під час судів видаляла мене з зали тричі: перший раз, коли я цитував Шевченка. Другий раз – коли я цитував Франка. І третій раз, коли я говорив їй, що думаю про її діяльність.

Чим займався до арешту?

«Народним Трибуналом». Це громадська організація, в якій я був лідером. Займалися антикорупційною і люстраційною боротьбою, очищенням влади від покидьків і негідників. Це відбувалося у формі рейдів. Збирали інформацію про діяльність людини чи органу, на зборах ухвалювали рішення щодо проведення рейду – походу, акції. Потім публічно пред’являли ультиматум, наполягали на тому, щоб людина подала у відставку. Здебільшого це стосувалося представників влади, які, попри гарний офіційний заробіток, отримували від місцевої влади безліч преференцій, тобто всі рейди мали чітко виражений антикорупційний характер.

Всі, до кого ми приходили з рейдами, стали «екс-»

Зараз з гордістю можу сказати, що всі, до кого ми приходили з рейдами, стали «екс-». Тим не менше, вони на волі, а я в тюрмі. І поки я тут – «Народний Трибунал» припинив свою діяльність.

Якою ти бачиш ідеальну революцію для України?

Це революція одного дня. У нас 25 років іде демократичний експеримент, намагаємося перейняти ідеалізовану модель режиму. Але він не приживається і не приживеться, бо для демократії потрібне розвинене громадянське суспільство. А зараз у нас партії – це відділи бізнесових або олігархічних структур.

Люди демонструють небажання до статичних революцій – варити борщі і чекати новин про перемовини якихось лідерів з якимись лідерами. Зараз Україна рухається до авторитарного устрою, бо не знаходить результату в демократичному.

Зараз ми розуміємо, що авторитаризм Пілсудського кращий, ніж плюралізм до нього. Але от авторитаризм Путіна – егоїстичний, і веде до перманентної депресії народу, масового споювання. Якщо ми говоримо про лідера держави – він може бути авторитарним, але повинен бути жертовним до свого народу, лише тоді країна буде процвітати.  От диктатура Богдана Хмельницього – не печальна. Він же був обраний однією групою осіб. Тим не менше, був державником і дбав про державу.

Еволюційні методи вичерпані, і робити реформи в Україні зараз – це міняти місцями пальці на ногах

Україні потрібна на деякий час сильна рука з подальшим поверненням до демократичних цінностей. Треба, щоб до влади дісталися люди, які показали себе у війні за незалежність на Донбасі. А Петро Порошенко – торговець і дбає про власні інтереси більше, ніж про державу.

Зараз Україна – на роздоріжжі. Нас чекає або повільне згасання державності, як у часи Руїни, або пік могутності, як за Київської Русі. Я вважаю, що тільки революція може змінити вектор руху. Тільки революція може згуртувати націю, очистити владу і зміцнити державу на основі традиційних цінностей. Еволюційні методи вичерпані, і робити реформи в Україні зараз – це міняти місцями пальці на ногах.

Підготувала Катря Серко,

для видання Інформаційний Акцент

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ