Петро Олещук: Обама – жебрак на фоні українських чиновників

Політолог Петро Олещук
Політолог Петро Олещук

Держслужбовці та народні обранці опублікували декларації. Від деяких народ буквально очманів. І зрозуміло чому. Що відповідають самі фігуранти? Починають розводити гнилий дискурс про «комунізм» та «заздрість». Чому гнилий?

Запитання щодо декларацій політиків не мають до «зрівнялівки» найменшого відношення. Підміна логічних запитань щодо джерел доходів ПУБЛІЧНИХ осіб гнилими міркуваннями про «зрівнялівку та заздрість» – це дуже примітивна маніпуляція. І от чому.

Подивіться, наприклад, на декларацію про доходи президента США Обами. Що ви побачите? Ну, звісно, він зі своїми 436 тис. доларів, заробленими за 2015 рік, виглядає «жебраком» на тлі навіть пересічних українських прокурорів. Про депутатів або держслужбовців «першої категорії» і говорити дарма.

Але питання не в цьому. По-перше, всі доходи та власність Обами – цілком обґрунтовані. Наприклад, офіційними президентськими доходами. Або випуском книжок. І всі знають, що книжки справді виходили, справді продавалися та приносили дохід. По-друге, з доходів виплачено понад 18% податків. По-третє, навіть з таких невисоких (по міркам української бюрократії) доходів – родина Обам виділила 14% на благодійність.

Тобто, все просто. Якщо ти можеш продемонструвати доходи, які можна підтвердити, якщо ти сплачуєш податки – до тебе не може бути претензій. Якщо ти ще знаходиш можливості займатися благодійництвом – ти вже заслуговуєш на повагу. І ще один момент. Заощадження родина Обам тримає у цінних паперах уряду США. Ці гроші – працюють на економіку США. Ці гроші демонструють, що лідер вірить у власну державу.

Що у нас? Гроші «виникають» і «зникають» внікуди, а оскільки це неможливо, то, значить, і гроші не можуть бути «чистими». Більшість з них – у вигляді мішків з «кешем» та покладів «золота» – тобто лежать «мертвим грузом» для економіки. Часто мільйони або купу нерухомості засвідчують люди, що не займалися все життя нічим, окрім держслужби або політики – а всі знають, який рівень там офіційних доходів. При цьому ми не чуємо про іменні стипендії від «представників політичної еліти», про фонди, покликані розв’язувати соціальні або медичні проблеми.

То за що їх у таких умовах поважати? Треба просто розбиратися з усім цим співтовариством «підпільних мільйонерів». І до «комунізму» або «совку» це все не має відношення.

Джерело: Петро Олещук

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ