Полковник міліції про події 31 серпня: «Керівники правоохоронців діяли вкрай непрофесійно або спеціально створили умови для виходу ситуації з-під контролю»

Леонід Бобрицький
Леонід Бобрицький

Про трагічні події біля парламенту 31 серпня цього року, коли унаслідок вибуху загинуло 4 нацгвардійців і більше сотні дістали поранення, написано, сказано і показано багато. Буквально через кілька годин після вибуху очільник МВС Арсен Аваков назвав «винного», ба більше – звинуватив у трагедії одну з політичних сил та її лідера, яка того дня серед інших проводила акцію протесту під стінами парламенту. Відтоді у країні тривають допити, обшуки, суди та ув’язнення активістів на основі сміховинної і явно сфальсифікованої аргументації обвинувачення. Виглядає усе як «гра в одні ворота», бо ніхто не намагається розібратися, як у тій ситуації діяла міліція, чи зробила перед акцією і під час її усе можливе, аби уникнути сутичок, заворушень, жертв. Аби розібратися з тим, як мала працювати правоохоронна система, завданням якої є гарантувати законність і безпеку людей, із кореспондентом видання «Інформаційний Акцент» погодився поспілкуватися полковник міліції, двічі заступник керівника УМВС України в Полтавській області (2005-2008 рр. та 2014-2015 рр.) Леонід Бобрицький. Упродовж 2008–2014 року він працював в РНБОУ, де займався науковою діяльністю. Захистив дисертацію на тему: «Адміністративно-правові засади діяльності Ради національної безпеки і оборони України».

Пане Леоніде, перед тим, як перейти до головної теми нашої бесіди – аналізу подій, які відбулися 31 серпня біля парламенту – розкажіть коротко про свій професійний шлях, звання та досвід…  

– Я – полковник міліції у відставці. Професійний шлях фактично розпочав у 17 років, коли поступив у вище військове училище, яке закінчив 1982 році. Загалом прослужив 12 років у Радянській армії, з них 8 років – на командирських посадах. З 1991 року – в системі правоохоронних органів України, пройшов з посади інспектора до заступника начальника УМВС України у Полтавській області. Цю посаду обіймав 2005–2008 та 2014–2015 років, після Революції гідності. У перерві був відряджений до РНБОУ, де впродовж 6 років займався науковою діяльністю.

Гадаю, ви добре знаєте, як мають працювати правоохоронні органи перед та під час масових протестних заходів. Говорячи конкретно про події 31 серпня – що мала робити міліція, коли дізналася, що парламент пікетуватимуть різні політичні сили?

Перш за все, мене дивує, коли я чую про недостатній рівень підготовки співробітників міліції. Авторитетно заявляю, що школи початкової підготовки співробітників міліції, а також інші навчальні заклади МВС готують фахівців високого ґатунку. Наші співробітники так званої старої школи за всіма показниками професійної майстерності не поступаються своїм західним колегам, а у багатьох навіть суттєво їх перевищують, не кажучи вже про «нову поліцію», яка і близько не дотягує до рівня «старої школи». Разом з тим, наведу відоме прислів’я, що «навіть барани, якими керує лев, сильніші за левів, якими керує баран». Отже, оцінюючи дії правоохоронців 31 серпня, зауважу: висококласні фахівці спрацювали вкрай непрофесійно. Є плани, накази, внутрішні інструкції, де чітко визначено порядок дій співробітників міліції. Коли планується забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, особливо коли вони мають протестний характер, безумовно, передбачається, що такі заходи можуть перейти у масові заворушення, порушення громадського порядку і навіть можливе вчинення злочинів. Виходячи із цього, правоохоронні органи відпрацьовують певні ситуативні дії, тобто робиться розстановка сил і засобів, проводяться відповідні оперативні, за наявності підстав (а на мою думку, такі були) й оперативно-розшукові заходи з виявлення можливих провокаторів. Є комплекс дій, скерований на унеможливлення вчинення злочинів, дій, від яких можуть постраждати як учасники мітингів, так і співробітники міліції, щоб не завдати шкоди спорудам, автомобілям тощо. Тобто наперед розробляється увесь комплекс заходів, до яких залучаються усі категорії співробітників, у тому числі негласний апарат. Окрім цього, зазвичай проводять «профілактичні бесіди» з організаторами акцій.

Власне, за повідомленням представників партії «Свобода», яка брала участь у тих подіях, перед акцією 31 серпня з ними не проводили інструктажу та «профілактики» представники силових структур, як це відбувалося завжди…

– Я не даю оцінку, а лише говорю, що має відбуватися увесь комплекс заходів. Практика показує, що раніше були і складніші ситуації, ніж 31 серпня. Але співробітники міліції працювали узгоджено, професійно, і не було трагедій.

31 серпня міліція спрацювала непрофесійно, не дотрималася інструкцій, чи що насправді відбулося?

– Те, що я бачив у ЗМІ, Інтернеті, прослухавши коментарі свідків, експертів – можу зробити лише один висновок: або ж це вкрай непрофесійний підхід керівників відповідних підрозділів, таке собі нехлюйське ставлення до роботи, або ж, навпаки, була створена така ситуація, аби виникли якісь негативні події. Зрозуміло, коли відбуваються масові заходи, серед учасників можуть бути особи з неадекватною поведінкою, і співробітники правоохоронних органів чудово знають, що є нормальні люди, які приходять на мітинг, є люди з неадекватною поведінкою, можливо, навіть із психічними розладами. Є і провокатори… Вони повинні все це враховувати, зокрема і наявність такого елемента серед мітингувальників. Але це не було враховано, або було спеціально так зроблено, щоби ситуація вийшла з-під контролю. Я не можу зрозуміти, що тут – вкрай низький професіоналізм відповідних керівників або ж якийсь умисел…

Коли різні організації подають заявки на проведення одночасно і в одному місці акції протесту – чи повинна міліція якось відділяти ці організації, аби між самими людьми не виникало конфлікту?

– Є багато форм і методів, аби забезпечити порядок під час проведення мітингів. Там можуть бути і турнікети, і спеціально навчені собаки для пошуку зброї і вибухівки, у деяких випадках можуть бути певні рамки металодетекторні – способів багато. Головне, аби не допустити шкоди, вчинення злочину, шкоди здоров’ю учасників. Але те, що я бачив, – таке враження, що ніхто якось серйозно до цього не поставився. Тим більше, якби це проводила одна якась політична сила, то, можливо, достатньо було навіть попрацювати з її керівництвом, але ж тут навіть треба було врахувати, що три різних або навіть чотири політсили – у них навіть у процесі масових заходів міг виникнути спонтанний, неконтрольований конфлікт між ними. Навіть до цього треба було бути готовими, щоб їх розмежувати між собою. Але ж і цього не було враховано. Ось я дивлюсь – правоохоронна система тут не спрацювала!

А як повинна діяти міліція, коли під час протесту розпочинаються навіть невеликі провокації? Навіть не йдеться про 31 серпня, а загалом, коли виникає мінімальне протистояння, конфлікти між самими протестувальниками, правоохоронцями – міліція має діяти одразу жорстко із застосуванням сили чи намагатися спокійно локалізувати та ліквідувати конфлікт?

– Усі дії мають бути спрямовані на те, аби не допускати конфлікту. Для цього повинні використовувати гучномовці, попередження, звертання уваги на порушення окремих лідерів, звернення до окремих учасників. Навіть є співробітники, які мають підійти і звернути увагу: «Будь ласка, ви керівник, керуєте процесом, неважливо, ви політичний лідер чи ні – я вас прошу як представник міліції, звернуть увагу, що у вас збирається група, яка може вчинити протиправні дії»… Тобто є дуже великий комплекс заходів, але цього я не побачив.

Що відбулося 31 серпня біля парламенту, хто в цьому винен і хто за це відповідальний – має з’ясувати слідство. Але загальна поведінка міліції на таких заходах – от кидають у силовиків димові шашки, вибухові пакети чи ще якісь предмети – як має діяти в такій ситуації міліція?

– Будь-який предмет, який становить небезпеку, – його треба знешкодити, аби він не завдав шкоди оточуючим, немає значення – працівникам міліції чи протестувальникам. Якщо розглядати цю позицію з точки зору застосування спецзасобів, то їх є цілий перелік на озброєнні правоохоронних органів. Вони сертифіковані і застосовуються відповідно до закону. У разі, коли виникає певна ситуація, коли співробітник правоохоронного органу має право застосувати спецзасіб – він бере цей сертифікований спеціальний засіб і застосовує проти людей, які створюють загрозу, згідно закону про міліцію. Але коли ми не знаємо, що з того боку залетіло і потрапило в середовище правоохоронних органів – чи це димова шашка, чи це… ми не знаємо, що це і які можуть бути наслідки, чи це вибуховий пакет просто шумової дії, чи це вибуховий пакет, який має металеву обкладинку і може спрацювати як вибуховий пристрій з уламками, що можуть завдати смертельні ураження…. Одна справа – коли співробітник міліції застосовує спеціальний засіб, який у нього є на озброєнні у законному порядку, а зовсім інше – коли застосовує невідомий предмет.

Тобто повертати назад у натовп мітингувальників те, що звідти «прилетіло»…

– Якщо потрапляє такий предмет, вони повинні вжити заходи для того, щоб від цього предмета не було шкоди.

Ви бачили відео, як один із керманичів МВС, заступник міністра Василь Паскал, давав накази правоохоронцям кидати в людей те, що від них «прилітало»? Це законно чи ні?

– Я вам кажу, як має бути: працівник міліції має на озброєнні виключно сертифіковані спеціальні засоби і зброю, які він має право застосовувати, відповідно до закону, щодо певної категорії людей. Закон передбачає, проти кого можна застосовувати зброю та спеціальні засоби, проти кого не можна – є цілий перелік. Це чітко сказано в законі. Але коли використовують працівники міліції інші засоби – це незаконно.

Тобто основне завдання міліціонера, коли до нього щось «прилетіло» – нейтралізувати цю річ?

– Коли якийсь предмет потрапляє, який може бути небезпечним для оточуючих – співробітників міліції чи для громадян – безумовно, треба вживати таких дій, щоб він не завдав шкоди нікому. Тому, на мою думку, що би не прилетіло від мітингувальників – працівник міліції має не назад його кидати, якщо він уже його кидає, а кинути в те місце, де він не завдасть шкоди – у якийсь куточок або взагалі туди, де людей немає. Уявімо найгіршу ситуацію: якийсь провокатор з боку мітингарів під виглядом димової шашки кинув закамуфльований вибуховий пристрій, і він потрапив у середовище працівників міліції, які замість того, щоб його знешкодити, кинули його назад. А куди його кинули – туди, де стояли люди, які взагалі не брали участь? Може, там за 5 метрів стояли звичайні спостерігачі-«зіваки»? Там могли стояти жінки, діти, і цей повернений назад прилад вибухнув – і постраждали люди, загинули, багато поранених. Хто у такому разі несе за це відповідальність? – Та особа, яка остання його туди кинула. Тобто провокатор відповідальний за те, що він кинув, але найбільшу відповідальність нестиме співробітник міліції.

31 серпня, коли уже почалися конфлікти між міліцією та протестувальниками, сталася трагедія, загинули люди. Одразу після події ми бачили єдине зафіксоване відео із киданням цього предмета, яке слідство називає «гранатою». Але згодом у парламенті було продемонстроване відео, зняте з різних ракурсів, як усе відбувалося, як проходила підготовка до кидання… Ну і вочевидь, це було оперативне відео. Зрозуміло, що під час таких заходів серед протестувальників працює багато міліціянтів. Яке їхнє головне завдання – знімати на відео порушення, зупинити це порушення, нейтралізувати провокатора – чи просто «зняти кіно»?

– Я наведу один приклад, після якого стане все зрозуміло. Під кінець існування Радянського Союзу, на демонстрації 7 листопада (це був або 87-й, або 88-й чи 89-й рік) один збуджений чи неадекватний чоловік намагався вбити Михайла Горбачова. Про це навіть кіно зняли. Він якимось чином сховав під пальто мисливську рушницю, затесався серед учасників цієї демонстрації, вийшов на Червону площу, але як тільки дістав з-під пальта рушницю… Де вони взялися ті правоохоронці… Вони негайно, тут же, його нейтралізували! Забрали рушницю, арештували – і він не вчинив ніяких дій. То була святкова демонстрація, з плакатами, всі йшли з намірами відсвяткувати. Не було мітингів, протестів – мирна святкова демонстрація, і навіть у цьому випадку система безпеки була така, що при скупченні людей випадкового громадянина, який тільки намагався дістати зброю, зразу знешкодили. У нас в Україні 31 серпня була мирна демонстрація, але вона була протестна і зовсім несвяткова. Це люди вийшли висловити своє незадоволення, мирно, але з негативним відношенням до влади, тому в цьому випадку як ніколи влада, правоохоронна система, не тільки органи МВС, а й СБУ – усі повинні були провести такий комплекс заходів, що навіть цього просто не повинно було статися. Усього два приклади: у першому – багатотисячна демонстрація, де ніхто не збирається вчиняти якихось негативних дій, немає протестних настроїв, навпаки, демонстрація в підтримку влади, і то, щойно була спроба громадянина «оголити дуло» – він тут же був затриманий; у нашому випадку треба було врахувати, що люди вийдуть на мирну, але протестну демонстрацію – зрозуміло, що при таких умовах у лавах навіть мирних демонстрантів можуть бути будь-які люди – від неадекватних до абсолютних провокаторів або чистих злочинців, тому як ніколи це треба було враховувати…

Уже після вибуху, 31 серпня, коли було перейдено «червону межу», що мали робити правоохоронці, аби зупинити протистояння? Бо насправді самі протестувальники довгий час після вибуху не знали, що сталася біда…

– Коли плануються протести – міліція розробляє повний комплекс заходів: це і гучномовці, і постійний контакт з організаторами, постійний контроль над людською масою. У будь-який час треба було оголошувати, припиняти, попереджати, спілкуватися і таке інше. Якщо ми беремо цю частину і якщо таке сталося – безумовно, треба було оповістити, попередити… Я переглядав кадри і не бачив і не чув нічого подібного.

Підбиваючи підсумок: уже зрозуміло, що попереднього проговорення та спілкування з організаторами міліція не робила, принаймні, про це заявляли у «Свободі»; представників різних політсил, які в той день брали участь у протесті, міліція не розділила; гучномовців не було, правоохоронці, замість знешкодження предметів, які летіли з боку протестувальників, кидали їх назад у людей; після трагедії людей не поінформували про вибух і жертви… Що це означає – спланована провокація?

– Важко дати однозначну відповідь, бо багато чого я не побачив, що мало бути… Наприклад, кілька років тому був мирний, але протестний марш на Покрову 14 жовтня у Києві, від пам’ятника Шевченкові до Майдану, її тоді ніби проводила «Свобода». Тоді попереду йшли лідери, і біля них недалеко йшли співробітники міліції у формі, які стежили за порядком. 31-го був мирний мітинг, усі про це знали, але я не бачив, щоб співробітники міліції у формі десь були серед мітингувальників, десь між людьми, біля трибуни… Повинні бути поряд один-два співробітники у формі, зазвичай чоловік і жінка. Я вже не кажу про оперативних працівників у цивільному, але мають бути і у формі, які повинні також спілкуватися з людьми – відкрито ходити і попереджати. Це ж мирний захід, і серед громадян може бути неадекватна людина, тому мав би підійти співробітник міліції і зробити зауваження у коректній формі. Підійти до лідера, організатора і вказати на цю особу, щоби вжили заходів реагування. Навіть цього не було зроблено! Я вже не кажу про осіб, які прийшли на мирний захід із рюкзаками, сумками… Співробітники міліції повинні розуміти, у першу чергу на кого звертати увагу – на тих, хто має з собою якісь речі, можуть бути і тварини. Міліціонери повинні оці всі деталі враховувати, спостерігати, де і що, споглядати за поведінкою, хто з ким спілкується, домовляється… Це все має бути під контролем, і не тільки технічних засобів, а й візуальним контролем. Якщо людина перебуває серед мирного мітингу і біля себе гуртує людей, щоби йти на умовний штурм, – на це одразу має бути реакція. Співробітник має підійти і сказати: «Хлопці, зачекайте, це ж мирне зібрання, куди ви? Не треба!». Має бути профілактика. Це дуже великий комплекс заходів, розписаний в інструкціях, наказах.

31 серпня біля парламенту правоохоронці діяли професійно?

– Я вам сказав: «або – або». На мою думку, або вкрай непрофесійне керівництво, або створювались умови для якихось дій… Третього я не можу знайти.

І, насамкінець, за кілька годин після теракту було повідомлено, що затримали певну особу, яку, за словами слідства, підозрюють у киданні гранати. І у всьому цьому звинуватили партію «Свобода», яка була серед політичних сил, які організовували протест. Скажіть, чи взагалі реально так швидко встановити виконавця теракту, і чи можна звинувачувати цілу політичну партію?

– Зрозумійте просту річ: затримали, коли затримали. Те, що затримали не одразу – теж мінус. Перший мінус – що дали можливість, другий – що затримали не одразу. Дай Бог, щоб затримали кого треба. Багато знаків запитань: Чому затримали не одразу? Чому дали можливість вчинити цю дію? Чи того затримали? І останній: якщо дається оцінка політичній силі… Ну, вибачте є Кримінальний процесуальний кодекси, є Конституція – для чого повторювати ази права та прописані істини про те, коли, як і кого можна називати злочинцем або звинуватити у вчиненні злочину? Є чіткий порядок і закон.

Тобто звинувачення цілої політичної партії – порушення закону?

– Не хочеться грубо говорити, але для мене це зовсім незрозумілі дії і звинувачення.

До речі, а чи можна було називати ім’я і прізвище підозрюваного у киданні гранати?

– Подивіться передачу «Магнолія ТВ», усі передачі, які показують роботу правоохоронної системи. Чи був випадок, де називають чи підписують ім’я і прізвище затриманого? Написано: «підозрюваний», і затирають обличчя. Треба робити звичайне порівняння – і завжди буде відповідь… Ви розумієте, що людина, яка наділена владою, є посадовою особою? Вона не має права допускати таких явних помилок, або це навіть не помилки… Це не на базарі чи десь на вулиці, де людина, не маючи ніяких владних повноважень, вийшла і починає давати оцінки, хто злочинець, а хто ні. Це базарний варіант, але ж ти посадова особа, неважливо – міністр чи сержант. Коли ти при виконанні обов’язків, на охороні громадського порядку – ти не маєш права певні речі робити, тим більше заяви. Може, це в політиці можна, але треба розуміти, що є межа, коли політик перетворюється на посадову особу. Деякі речі дозволено політику, але посадовій особі цього робити не можна, вона повинна дотримуватися чітко визначених для неї, рамок закону. Він не має права давати якісь коментарі чи робити заяви, що виходять за межі закону. Я взагалі не розумію, як дехто робить заяви, мовляв, планувалось кинути ще 6 гранат. А чому не 26, а що це за така заява? На якій підставі зроблена ця заява? Якщо це каже якийсь дядько на базарі – йому це допустимо, але посадова особа не може такого сказати, бо виходить, що вони знали про інших злочинців, але де ці люди, де ці гранати?..

Ян Борецький, спеціально для видання «Інформаційний Акцент»

Залишити коментар

1 КОМЕНТАР

  1. Дуже цікава думка…..Дійсно міліція діяла дуже не прфесійно..Адже до подібних заходів треба мати особливе відношення..Тим більш в наш час,коли загальна ситуація в країні потребує особливої уваги міліції не тільки на подібних заходах,але й в повсякденному житті.Тим більш що існують дуже чіткі інструкції щодо дій правоохоронних сил.Основна мета-захист населення.Та виходячи з ситуації про це мало хто думав…Та і заяви високопосадових осіб,на мій погляд,дещо дивні….Тому складається враження,що 31 серпня була чітко спланована акція….чи то проти конкретних політичних сил,чи то проти простого народу..А можливо все разом..Шкода,що знову маємо дуже плачевних результат-дорогоційне життя людей….яких не повернути через брудні ігри політиків..Але в мене виникає єдине запитання-чи буде нарешті когось за це покарано..по справедливості!!!

Comments are closed.