Реваншист Путін поліпшив свої міжнародні позиції – Bloomberg View

Путін
Наслідком авантюр Путіна стала нова роль Росії на міжнародній арені

Видання Bloomberg View проаналізувало здобутки й невдачі російського президента Путіна протягом 2015 року. Оглядач видання Леонід Бершидський вважає, що господар Кремля, попри погіршення рівня життя росіян, зміг поліпшити свої зовнішньополітичні позиції, домігшись для Росії нової ролі на міжнародній арені.

2014-й видався невдалим для Президента РФ, він мало не перетворився на ізгоя, продовжує автор: «Путін хотів, щоб його погляди та інтереси брали в розрахунок. Замість цього він отримав презирство разом зі страхом, що трохи краще, ніж зневага. Тому в 2015 році він взявся поліпшити свої глобальні позиції за допомогою серії сміливих кроків».

Лютневі переговори з Петром Порошенком за посередництва Франції та Німеччини завершилися укладенням мирної угоди, реалізація якого виявилася неможливою. У підсумку ця комбінація виявилася для Путіна не виграшною і не програшною. Мінус для Путіна в тому, що західні санкції зберігаються, незважаючи на спроби підірвати їх зсередини. Не вдалося російському лідеру і перешкодити зближенню України з ЄС. Позитивний для Путіна момент в тому, що Україна далека від стабільності: корумпований і некомпетентний уряд провалив реформи, став непопулярним, а будь-які заворушення будуть на руку Путіну, якому «що гірше, то краще», зазначає автор.

Бершидський переконаний, що переговори в Мінську дозволили Путіну напрацювати «ближчі й продуктивні контакти» з Анґелою Меркель і Франсуа Олландом. «Для них обох Путін вже не ізгой: з ним можна вести справи».

Невдачею обернулася ставка на енергію як інструмент політичного впливу, продовжує експерт.

«Докримська зовнішня політика Росії полягала в посиленні енергетичного впливу країни. Але це добром не скінчилося: у травні Путін був змушений відмовитися від проекту газопроводу «Південний потік» через опір ЄС. План Б – розгорнути трубу в бік Туреччини – теж розвалився, можливо, ще до того, як Туреччина збила російський літак на турецько-сирійському кордоні. Китаю може знадобитися значно менше газу, ніж Росія хотіла б постачати за договором 2014 року. Російський газовий монополіст «Газпром» вплутався в забагато сумнівних і надміру дорогих проектів будівництва газопроводів, які, здається, нікому не потрібні, а близькосхідні конкуренти Росії з готовністю користуються прагненням Європи до більшої енергетичної незалежності від Москви», – пише Bloomberg View.

«Втрата енергетичних важелів, схоже, вибила Путіна з колії. У нього не залишалося іншого виходу, окрім як пустити в хід останній козир Росії – її воєнну потужність», – зазначає Бершидський.

Демонстрація військової могутності стала успіхом для Кремля. З іншого боку, армія сирійського президента Башара Асада виявилася менш корисною, ніж розраховувала Москва: навіть за допомогою Ірану і «Хезболли» сирійські війська не змогли домогтися рішучої переваги в наземних операціях.

«Якби вони взяли Алеппо, Путін міг би диктувати умови мирної угоди. А в нинішній ситуації він може тільки йти на компроміс зі США і їхніми союзниками, погоджуючись на переговори Асада з поміркованою опозицією, які можуть завершитися формуванням уряду, ворожого Путіну, давньому союзнику Асада», – додає експерт.

Загальний підсумок року, вважає оглядач, є нейтральним.

«Для простих людей путінська зовнішня політика приносить гіркі плоди, – пише він. – Росіяни опиняються у все більшій ізоляції. Все, що отримали росіяни від путінської зовнішньополітичної активності, це зростання національної гордості, яку підживлюють кремлівські пропагандистські телеканали. А це – не надто відчутний виграш».

«Тим не менш, загальна перспектива радше сприятлива для Путіна. Його войовничий настрій, готовність до діалогу і компромісу знову зробили його гравцем, з яким рахуються, його вже не цураються: навіть президент США Барак Обама, який не приховує своєї особистої неприязні до Путіна, вважає за необхідне регулярно зустрічатися з ним. Російський лідер створив незручну, але аж ніяк не мізерну, нішу для Росії на світовому політичному ландшафті», – констатує автор.

«Путінські авантюри все ще можуть погано скінчитися в майбутньому році. Провал мінських угод може призвести до активізації насильства в Україні та посилення санкцій. Переговори про врегулювання в Сирії можуть закінчитися принизливо для Росії. Частіші економічні труднощі і чергові зриви в енергетичній галузі можуть підірвати військову міць Росії», – зазначає експерт.

«Але це краще, ніж бути взагалі виключеним з гри. Відновлення співпраці Путіна із Заходом на руку не лише Путіну, але й усій Росії: щойно він піде, доведеться просто покращувати відносини, а не повністю перебудовувати їх», – резюмує Бершидський.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ