Родіон Шовкошитний: Як Едік «казачкам» горілку возив

Родіон Шовкошитний, учасник зведеної мобільної групи, яка воює з контрабандою в зоні АТО
Родіон Шовкошитний, учасник зведеної мобільної групи, яка воює з контрабандою в зоні АТО

Фейсбук нагадав. Смішно це все було.

28.07 минулого року під ранок стався один з найцинічніших нападів так званого «блукаючого танчіка». Сепарьского. Тоді він підбив 10-тонник і «Газель», в яких був схований за харчами алкоголь для казаків Стаханова. Хронологія.

Rodion Shovkoshytnyi
9:03. «Немає нам спокою, не можемо спокійно працювати. Знову блукаючий танк! Він вийшов непомітно на позицію і знищив чергову фуру з алкоголем. Хлопці ледве ледве встигли накивати п’ятами. Всі цілі, слава яйцям».

Роман Донік (Roman Donik). 10:17.  «В районі Новоселівки, одна з наших мобільних груп потрапила під обстріл блукаючого танка.

Дуже побоювалися ДРГ противника, тому що була інформація, що терористи можу висилати своїх розвідників на супровід через нуль особливо цінних вантажів.

Цього разу вантаж був дуже цінний спиртне, замасковане продуктами. За продуктами 3/4 фури спиртного. В результаті обстрілу в фуру потрапив снаряд і вона згоріла. Не повністю, на жаль.

Ніхто з наших хлопців не постраждав, змогли накивати п’ятами. За залишками бухла зараз мародерствують місцеві. Найсмішніше, що з водієм Rodion Shovkoshytnyi вже проводив кілька днів тому профілактичну бесіду. Попереджав, що небезпечно їздити в зоні роботи. Він затримувався для огляду, але крім підозр не було нічого на нього. А зараз таке нещастя з автомобілем. Все таки є вища справедливість. Потрібно буде фотографії показати колишнім макіївським суддям».

Rodion Shovkoshytnyi. 10:30.  «Так що ж таке! Блукаючий танк підбив не тільки 10-тонник з бухлом, але й «Газель», в яку перевантажували фуру. Всі цілі».

13725112_1252588974786058_6793244450420525530_o13708441_1252588971452725_6073426620127676790_o13700991_1252589251452697_4948567943681120251_oБуло так. Едік. Азербайджанський українець. Зупинили прикордонники на Б/П. Сказав, що їде в Очеретяне. Фура була повністю забита. Забита так, що не було змоги швидко перевірити вміст середини чи початку вагону: ззаду битком під верх було завалено кетчупами-майонезами.

Але. Якби він при догляді його фури на блокпосту не ляпнув з усмішкою, що він волонтер і допомагає військовим, то, мабуть, і нічого б не було. Ми з «Х’юстоном» вискочили поперед нього і сховалися в засідці за поворотом на Розовку.. Задум був в тому, що якщо він поверне до нас, значить брехав про Очеретяне. Тоді б ми його змусили розгружати ту фуру.

Він під’їхав до повороту. Зупинився. Постояв кілька хвилин. Ми вже зраділи, що не дарма не повірили. Але він поїхав далі. Провели його до Кераміка. Потім обігнали і поїхали за Очеретяне подивитись на той блокпост, на якому обдирали місцевих «беркути».

Пройшло 5 днів. Про Едіка вже й забули. Але. Якби він не був таким дурним, як середньостатичний росіянин зі своїм «на авось», і не попхався б вщент розбитою дорогою, на повністю завантаженній фурі на крутий підйом, аби стати у відстійник, а сховався б десь у зеленці на придатному для стану його фури ландшафті…

Фура на підйомі зламалася. Він таки доповз до відстійника на краю села. Став на ремонт. Замовив «новою поштою» потрібну деталь з Дніпра. Два дні чекав на неї. Забрав і поставив. Виїхав. І…карма знову дала йому ляпаса. Фура знову зламалася. Те ж саме, але з іншого боку. Він повернувся до того ж відстійника, доповз. Знову замовив деталь. Наступного дня вона мала приїхати, але ми його знайшли раніше.

Він розповів, що знав, що ми тоді сиділи у засідці. Йому нас злив «фішкарь», яких там було повно. Що він розвернувся, коли ми його обігнали і зникли за горизонтом, і як він зламався. Що бухло віз у Стаханів, казачкам. Для нього це було наче гра. Поводився зухвало. Казок, що «заблукав/ не знав» не розповідав.

Морально-етичне виховання результатів не дало. Едік був налаштований скептично, бо мав відповідний досвід на Луганщині: «Ну, прієхаль ващь Маскаль. С камєра пахаділь, матом пакрічаль и уєхаль. Мінут черєз 15 все фурі там і заєхаль, а патом і мі, кто мелькій, на газель, тожі там і праєхаль».

Фура була не на ходу, а її якось треба було дотягти до Крама, де відстоювалися затримані вантажівки. Аж раптом той танк…

На ранок Едік приїхав з кульками (не АТБ) їжі, води та арбузами, аби нагодувати хлопців, які чергували біля фур вночі. Але трошки засмутився, побачивши, що від його машин нічого не залишилось, і хлопці залишились голодними. То таке, добре, що всі живі.

Що було з Едіком? Він трошки засмутився. Втратив через той сєпарський танк 1,4 млн. гривень. Чомусь на наступний день прийшов до нас битися. Кричав. Обіцяв найняти когось за 200 тисяч, щоби він знайшов той танк.

Потім його знову піймали. За кілька днів потому. Але вже на зворотньому шляху. Розвантаженого. Він був на новій фурі, налом було 400 тисяч грн. Завернули назад, відправили до сепарів. Вже не пам’ятаю, чи повідомляв хтось тим сепарам, що в нього з собою купа грошей, та більше Едіка ми не бачили.

The End.

Джерело: Rodion Shovkoshytnyi

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ