Роман Кулик: Через демобілізацію та бойові втрати в ЗСУ з’явились критичні «дірки»

Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України
Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

От що викликає щире захоплення – це твердолоба неспинність нашої армії. Якої б величини палки не всовували в колеса ЗСУ, вони й далі крутитимуться. Можливо, лише трохи зменшивши швидкість, але вся махіна вперто сунутиме вперед.

Кілька хвиль демобілізації, бойові втрати і хвороби вимивають із неї десятки тисяч хороших військовослужбовців, залишаючи по собі в низці частин катастрофічний некомплект і дефіцит фахівців усіх напрямків і ВОСів, а ґвинтики і далі крутяться, не даючи заглохнути жодній важливій складовій цього живучого організму.

Не писатиму, скільки людей ми провели додому за цей місяць і який відсоток комплектації нині в бойової частини, що утримує значний шмат фронту біля Авдіївської промзони, повірте, цифри вражаючі.

І от тепер уявлення не маєш, хто тепер буде тягнути той шмат роботи, який на своїх плечах виносили звільненні бійці, ламаєш голову над питанням, де ж візьмуться люди, щоби перекрити бодай критичні дірки в наших порядках.

Нарада: у звичній обстановці, буденними голосами обговорюється поточний стан батальйонів, кількість сил і засобів, маршрути логістики й наявна робоча техніка, на ходу формуються плани з перебудови тактичних порядків, перекриваються діри в позиціях, нашкрябаємо з усіх підрозділів «пожежні команди», що відбудуть на допомогу замученим бійцям на особливо тяжких ВОПах; функції звільнених беруть на себе зовсім нові контрактники чи і так перевантажені офіцери. В армії незамінних дійсно немає. І як би тяжко не було особовому складу частини, поставлені командуванням задачі виконуватимуться і далі. З найгучнішим у цій частині Галактики скрипом, щоденним переборюванням сотень різнопланових проблем армія рухається вперед, що не може не викликати подив і захоплення.

Джерело: Роман Кулик

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ