Роман Кулик: Чим відрізняються День Пам’яті та «дєнь побєди»

Роман Кулик
Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

Служба в армії часто освіжає погляд на деякі усталені норми, вносить ясність чи підштовхує до переосмислення багатьох речей.

Наприклад, щодо ставлення ветеранів, справжніх ветеранів ‪#‎WWII, яких нині живими й не знайдеш, до урочистостей, парадів та іншої «святкової» мішури, що її так люблять як в союзі, так і в сучасній РФ.

Тут почасти не можеш змиритись чи осягнути якісь дрібні прояви, назвемо це явище толерантно й без мату – «армійського ідіотизму», тому в голові не вкладається, що відбувалось із психікою солдатів після «геніальних» планів командирів Червоної армії. Командирів типу Жукова, які десятками тисяч клали своїх бійців для задоволення апетитів Сталіна й виконання нереальних стратегічних задач.

Навіть нині, в сучасній армії, не можеш звикнути до пофігістичного ставлення до людського життя і здоров’я. Що ж мали відчувати солдати, які вижили після форсування Дніпра, наприклад? Чи після взяття Сталінграда/Берліна? Надивившись на суцільну бійню і смерті товаришів, спричинені неадекватним командуванням червоних.
Не дивно, що практику офіційного, всесоюзного святкування ввели лише через 20 років по закінченню війни. Певно за ці 20 років й повмирала більше частина справжніх фронтовиків, а решта – просто з’їхала з глузду чи замкнулась у собі. Їм уже було не до парадів чи урочистостей.

Уявіть емоції солдата РСЧА з України, який у складі делегації ветеранів X Українського Фронту марширує Червоною площею і по команді «рівняйсь» дивиться на ложу, в якій маячить рило Жукова. А солдат пам’ятає, хто віддавав наказ в нереальних умовах форсувати Дніпро, чи хто кинув щойно мобілізованих українців зі «звільнених територій» на опорні пункти Вермахту в Корсунь-Шевченківській операції тощо. Нічого, окрім ненависті, болю й розчарування там не буде. Тому більшість учасників WWII так мало говорили про війну своїм нащадкам, про що періодично й згадують їх онуки/правнуки.

Просто одна з сонму причин, чому в цивілізованих країнах це – День Пам’яті, а у алкозалежних примітивних варварів, що не знають власної історії – «дєнь побєди».

OTTAWA, CANADA - NOVEMBER 11: A man lays a poppy on the Tomb of the Unknown Soldier after this morning's Remembrance Day ceremony, November 11, 2014 in Ottawa, Canada. An estimated 50,000 or more people lined the streets around the War Memorial Monument to take in the ceremony. (Photo by Mike Carroccetto / Getty Images)
8 травня у світі відзначають День пам’яті і примирення

Джерело: Роман Кулик

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ