Роман Кулик: Паростки українськості між бур’янами совка

Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України
Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

Як уже згадував, дорогою з Одеси на Курахово наш автобус зламався, й дві години пасажири тусувались на заправці. Тоді ж я познайомився з трьома бійцями: двоє із 25-ки, один морпіх. І ось сидимо утрьох на лавці з десантниками. Хлопців взяли по пиву (не засуджую) і взялись обговорювати земельні, пільгові питання і перелічувати випадки посилання офіцерів.

Невдовзі наймолодший увімкнув, ну просто таки класичну російську пісню про ВДВ – з усіма скрєпними маркерами, не сумнівайтесь, сидять, серйозно так підвивають.

Ледве витримав десь хвилину, до слів у приспіві «за Росію». Скривив пику і почав фейспалмити. А з моїм фейсом таке не приховаєш навіть при бажанні. Десантник помітив:

– Ну, так, тут помінять «Росію» на «Україну» і було би ідєально!

– Та аби ж тільки так, чувак, суть від цього не зміниться, походження теж. У нас теж є не гірші виконавці з військовою тематикою, нахріна слухати пропаганду, яку так само бодро наспівують наші вороги?

Міцно замислився:
– Ну, не скажи, от викинуть «Росію» – а так все як треба. В мене дядько служив у 7-й гвардійській дєсантно-штурмовій…

І так далі. Хоча б зрозуміло, звідки ноги ростуть.  Хлопцю всього 21, за плечима – бої на Савур-Могилі. Здавалось би ідеальна нова сторінка. Хоча згодом мені вистачило розповіді про виїзд його бригади на Київ, розганяти Майдан, той ще фрукт.

І ось я уже втратив надію роздивитись паростки українськості між бур’янами совка, як десантник порився у телефоні й увімкнув щось знайоме:
– Та це ж «Тінь Сонця», «Ніколи не плач»! – радісно кричу.
– Ага. класний пацан, Василюк. Давно хотів попасти на його концерт.

Еврика! Є за що вхопитись і з чим працювати.

Джерело: Роман Кулик

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ