Роман Кулик: Порятунок поліції – у нашій підтримці

Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

У зв’язку зі звірячим вбивством жителя Кривого Озера пішла хвиля тотального розчарування в поліції та її реформі, що трохи нелогічно й не зовсім коректно.

Ні в якому разі не збираюсь відбілювати Авакова чи керівництва МВС – цих «таваріщєй» я ненавиджу давно й сильно. Як і всю структуру міністерства. Вина за частковий провал реформи нацполіції лежить суто на міністрі, а не на грузинах, як дехто зараз намагається показати. З легкої руки Авакова в керівних документах по переатестації лишили низку очевидних шпарин для ухилення від повноцінної перевірки, що вже на початках зробило процес люстрації неповноцінним. А радники Геращенка бігали по комісіях, лобіюючи потрібних їм членів у атестаційні комісії, протягували потрібних Авакову міліцейських.

У цих мовах та ж Деканоїдзе не могла кардинально вплинути на переатестацію. Ступінь контролю Хатією поліції було видно ще під час скандалів із Ківою, якого обласкав Аваков. Тут ясно, де головний «тормоз» реформи.

Знаючи ці обставини – важко дивуватись, що в переатестованих управліннях систематично знаходять хабарників чи садистів. Навіть, аби реформа пройшла ідеально – винятки завжди трапляються. А в наших умовах, після масового виходу більшості волонтерів із процесу, атестація дійсно перетворилась на формалістику, імітацію люстрації.

Чому ж тоді скептично відношусь до заяв про повний провал реформи й дописів на кшталт: «мусора не змінились!! це все профанація!!» і т.д.?

Бо користувачі, які з самого початку слідкували за дописами членів атестаційних комісії типу Худецької та Сініцина, могли чітко «провідчувати», до якого моменту силами волонтерів процес давав позитивні результати, а коли і з чиєї вини накрився мідним тазом. До певного моменту переатестація давала цікаві і позитивні показники, що в купі з притоком ентузіастів на хвилі підняття довіри суспільства до поліції давало хороший почин реформі. Проте з часом філігранний саботаж вищого керівництва МВС по-тихому звернув усі позитивні напрацювання сторонніх ініціатив.

І до суті. Час в армії показав головну, як на мене, проблему України: це смертельний кадровий голод у всіх сферах діяльності та інститутах суспільства. Немає нічого дивного, що новим міністрам важко знайти кваліфікованих управлінців – у нас їх попросту мало. Совдеп і масовий відтік кадрів протягом останніх 25 років лишив по собі пустку.

А згадайте, скільки ваших друзів, ветеранів війни і просто адекватних громадян пішли в поліцію на перших порах. Більшість із них і досі там – це безцінний ресурс, бо реформувати силові відомства завжди найтяжче. Тому реформа не провалена остаточно, оскільки для її реалізації всередині МВС, хоч і серед найнижчих ланок, є невеликі резерви нормальних громадян. Деморалізувати їх остаточно заявами, що вся реформа – [email protected], мєнти, поголовно всі, лишились тими ж, а нові поліцейські – такі ж мудаки, як і пузаті дільничні з 20-річним стажем – безсенсовно й шкідливо, бо якщо почнеться «розбудова МВС із нуля», чого прагне більшість із нас, працевлаштовуватись у поліцію вже не прийде ніхто, а група свідомих поліцейських тихо напише рапорти на звільнення і деморалізовані залишать МВС у повному розпорядженні ківоподібних мавп.

Тому порятунок МВС – у нашій підтримці новим адекватним поліцейським, а не в повному закресленні того невеликого прогресу, що відбувся «всупереч усьому».

Джерело: Роман Кулик

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ