Роман Кулик: Про плюси та мінуси «мобілізації піджаків»

Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

Взагалі, крутість кампанії «мобілізації піджаків» ще в одному: зненацька ми згадали про такий малозрозумілий у теперішніх умовах інститут як «воєнні кафедри при цивільних вузах» і десятки (якщо не сотні) тисяч офіцерів запасу.

До війни діяльність кафедр ще можна було зрозуміти: туди ішли кілька категорій студентів: перша банально хотіла відкосити від армії. Але і ця маса ділиться на тих, хто тупо косив, і на тих, хто не хотів банально відкупатись у військкоматі, а ухвалив рішення два роки навчатись на кафедрі як форму прийнятного компромісу з державою. Такий собі зачатковий механізм легального відкупу, який уже давно пропонують ввести як метод боротьби з корупцією у комісаріатах. Решта ж прийшла на кафедру за військовим званням, як запоруку служби в силових структурах.

В умовах розвалу армії та низької престижності служби, існування військових кафедри не викликало негативу та ніяк не могло погіршити стан ЗСУ.
Але після 3 років бойових дій, спроб реформувати армію, сформувати ядро професіоналів-контрактників та резерв – випускники військових кафедр виглядають смішним атавізмом і непорозумінням, як мінімум. Доцільність їхнього навчання майже нульова. Перспективи використання – є, але в недовгій перспективі. Конкретно в 2017-му ними будуть латати кадрові діри, не більше. Ставок на випускників кафедр ніхто не робитиме – це одне із джерел поповнення бази військовослужбовців. У нинішньому стані їхнє існування просто нічим не виправдане. На фоні пожвавлення ролі класичних військових вишів, де за 5 років вирощують явно більш підготовлених офіцерів, існування кафедр при цивільних вузах – пережиток минулого і трохи аморальний спосіб підробити грошей. Давно пора ліквідовувати їх.

Джерело: Роман Кулик

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ