Роман Кулик: Як до нас на позицію приїжджали есбеушники

Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України
Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

Приїхали до нас джипом на позицію нафаршировані під зав’язку снарягою есбеушники.

Сидимо на лавочці, всі в землі, пилюці й тирсі, у змінному одязі після «фортифікаційних робіт». П’ємо чай і безсоромно коментуємо новоприбулих:

— Смотри, какие бородатые приехали, цыгани какие-то блин… — Саня з Лисичанська.

— Ммм…. шо то в нього за автомат, наче не калаш узагалі, — задумчиво тягне ерпекашник «Лебідь».

— Да точно, один якийсь вірмен чи грузин.

— Он той, крайній праворуч, як пообвішував автомат. На його фоні мій прямо сраний бомж із центрального Київського вокзала, — я. — Поїду у відпустку, куплю хоч резину на приклад. Одягну автомату дупу в латекс, аби не комплексував.

— Ай, на*уй оно тебе надо (Саня, але ясно й без уточнення). А я приеду, куплю пак пива черного и ооооон такого ляща.

— Мабуть, таки не калаш, приклад — наче як у форта…

— Ээх, Рома, ты бы знал, какие жирные и вкусные лящи у меня дома…

— Чи не форт… затвор, магазин, коробка — вродє все акашне…

— И я его порежу мелкими кусочками и буду наслаждаясь пить охлажденное пиво…

— Хоч би один у піксельці приїхав, уже як спецназ НАБУ.

— Що ща «набу», із «Звьоздних воєн»?

— Что они здесь забыли вообще? Приехали, оторвали нас от роботы, цыгане плять.

Десь вдалині чутно розриви, есбеушники потроху дріботять до джипа. Пробігаючи повз нас:

— Ну, удачі, хлопці. Слава Україні!

— Дада.

— Навзаєм, героям слава.

— Вам тоже.

Допиваємо чай. Що класичні баби з-під під’їздів багатоповерхівок ).

Роман Кулик АТО

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ