Ростислав Мартинюк: Овсієнко хоч і не Миколай, але теж святий

Ростислав Мартинюк, журналіст
Ростислав Мартинюк, журналіст

Оце зустрів Василя Овсієнка біля СБУ:

– Шо, – кажу, – скучили?

– Та ні, оце йду на засідання громадської ради… Нашо мене туди записали?

– Це шо, Вас як ікону в публічному домі взяли?

Сміється… Почав скаржитися, шо незнайомі люди на вулиці до нього звертаються по-русскі:

– Я їм кажу: це не чемно, а під час війни – то й просто підозріло.
Розказую:

– До мене щойно тоже підійшла одна: «Как пройті на Львовскую площадь?». Дак я сказав:«Ідіть прямо – там Вас зустрінуть». Вона одразу сказала «дякую», але пішла в другу сторону…

Сміється. Люблю, коли Овсієнко сміється.

– Ну шо, – кажу, – перейменували Ваше Лєніно у Ставки? (У паспорті, де місце народження, у Овсієнка – «Леніно Житомирської обл.»).

– Та перейменували. Ще як Лєніна скидали. Та й Лєніна не хотіли скидать. Дак сусід сказав, шо свободівці приїдуть. То вони проголосували і за те, і за друге. Тільки неохоче…

– Нє, Ви не так у таких випадках кажете.

– ?

– Проголосували «замєтно пєрєкосів рило всторону…»

Сміється. Дуже він гарно сміється. 13 років у тюрмі, а жодного матюка не знає. Не виніс навіть пустої зоновської скабрьозности. Хоч і не Миколай, але тоже, кажись, святой…

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ