Руслан Горовий: Айм бек, дорогенька Ірландіє

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник
Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

Казка на ніч.

Люблю коли в салоні літака на табло весь час показують, де саме летиш. Тоді находять спогади про місцини, де бував. Спочатку всі місця були однаково далекі. І Париж, і Барселона, і Дублін, і Мальмо, однак ми злетіли і понеслось.

Першим по лівому крилу промайнув Львів. І хоча досить далеченько, а в голові дзеленькнув перший номер трамвая, запахло кавою і корицею.

Потім по правому борту лишилася Варшава. Перед очима постав зелений Віланув, Потім Прага, де ми з донькою і друзями вигоцували на концерті AC/DC в «гнізді»-стадіоні.

Далі Берлін. Старічок, в якому я прожив чималий час і який міцно люблю. Вулиця Підлипна і Алея гарних будиночків. Купальні у Трептовому парку і неперевершений район зоопарку. Ех, якось тре навідатися.

Далі Мюнстер. Місто тисячі велосипедів і прекрасних музеїв. Ліворуч Кьольн і перед очима барменша з Лодзя, яка наливає кьольш і розпитує про Донбас.

Північніше Амстердам. Місце, де я колись ледь не лишився. Про нього можна розповідати без кінця. Однак і воно позаду, попереду велика вода, Північне море.

А ось і Лондон. Місто, де я вперше побував лише цьогоріч, однак встиг його трохи «виходити ногами» і полюбити. Тут живуть мої Оля і Анджей. Тут я побуду кілька годин, бо пересадка.

Гітроу це мішанина з пасажирів, що кудись спішять, і персоналу, який не спішить нікуди. Робітники пожвавлюються лише коли до посадки в черговий літак мало часу, а пасажири не встигли пройти контроль.
– Ху із флай ту Даблін?
– Мі!
– Комон, сорі, гайз, зис мен хев конектін флай.

І ось пробігши паспортний та шмоточний контроль і встигнуаши написати пару слів рідним і друзям я знову в літаку. Відстоявши чергу на зліт наш аірбас знову підкинув мене над хмарами. Ну що, ще трохи над Англією, потім Айріш Сі й привіт тобі, дорогенька Ірландіє. Айм бек. Як і обіцяв.

Джерело: Ruslan Gorovyi

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ