Руслан Горовий: Чому на війні легше, ніж у тилу

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник
Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

– Привіт, Русь.
– Привіт.
– Як ти?
– Я то таке, як ти? Призвичаївся до мирного життя?
– Знаєш, ні. Я повертаюся на Донбас.
– …
– Таке враження, що ти не здивований.
– Я підозрював, що так буде, та не думав, що так скоро.
– Я не можу.
– Я розумію. А пам’ятаєш, як ти чекав дембеля? Як матюкався, шо затримують?
– Я не хочу в ту саму бригаду.
– Думаєш, є місця радикально інші? Ніде не буде легко.
– І шо робить?
– Ну, ти ж вже вирішив для себе? Роби. Тут тільки ти можеш вирішувати, я не радник.
– Там легше. Там все зрозуміло.
– А хіба ти хотів би жити в світі без напівтонів?
– Тут не напівтони, тут повний пи***ць. Купа мутних тіпажів, що заробляють на війні, відвертих зрадників і просто дурників.
– Такі є й там. Просто там в тебе немає часу з ними спілкуватися.
– Значить я слабкий?
– Значить життя в тилу під час війни не твоє.
– Ти вмієш заспокоїти.
– Насправді ти того не потребуєш.
– Але все одно дякую. Сам-то як?
– Та все так як і раніше. Ти ж знаєш. Щось буде треба – дзвони.

Джерело: Ruslan Gorovyi

 

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ