Руслан Горовий: Остання казка на ніч

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник
Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

Казка на ніч. Треба вміти ставити крапку. В усьому. Ставити крапку й рухатися далі. На початку 2014 року я написав першу казку на ніч. Сьогодні я пишу останню.

Настав момент, коли під цим словосполученням можна написати будь-що і воно розійдеться в Мережі. І не важливо, гарний текст чи ні. А я так не хочу. Не хочу, аби «Казки на ніч» замилилися і сприймалися як оті останні дядьки на Майдані, які сиділи невідомо чого, коли на сході починалася біда.

Тож, «Казки на ніч» закінчилися. Якщо вам на моїй сторінці були цікаві лише вони – вибачайте, далі кожен окремо. За ці два з половиною роки життя лишилася купа спогадів, цікавих зустрічей, і в решті книжка, яку випустив «Клуб Сімейного Дозвілля».

А що далі? Далі я сконцентруюся на історіях війни. Їх цілі вагони. Навіть попри те, що «люді усталі от войни». Можливо хтось скаже, що це ті самі казки – тільки про війну. Так воно й є. Просто я навмисно звужую тему. Звужую до його, її та війни.

І ще. Цілком можливо, що цей проект теж виллється в книжку. Поживемо – побачимо. Отже – «Тисяча і одна ніч війни».

#1000і1НічВійни

Ніч була темна і напрочуд тиха. Лише десь далеко з боку Ясинуватої час від часу лунала автоматна стрілкотня. Над прошитим смугами посадок степом розкинувся Чумацький шлях.
– Знаєш, моє сприйняття життя радикально змінилося, коли я вперше взяв в руки книжку з астрономії.

Роман сів біля обкладеного каменем багаття, дістав палаючий патичок і підкурив. Глянув на Сергія, який, нічого не відповівши, втупився в зоряне небо.
– Навіть не астрономія мене цікавила, а космічні кораблі.
Сергій врешті відірвав погляд від неба та повернувся до Романа.
– Шо, космонавтом бути хотів? Черєз тернії к звьоздам?
– Тобі аби ржать, – і собі посміхнувся Роман, – ні не в тім річ. Мене цікавили самі космічні човники.
– І шо?
– Просто їх політ дуже схожий на життєвий шлях людини.

Сергій знову втупився в небо. Кілька хвилин мовчали. Чути було лише тихе потріскування у багатті.
– Дехто з нас так і не стартує, – продовжив Роман, – дехто вибухає, ледь відірвавшись від стартового майданчика. Ті ж, хто злетів, летять відкидаючи в минуле ступені та набираючись досвіду польоту. Ті важелезні ступені знань палають вниз здатні роздушити все навколо. Однак до землі так і не долітають. Саме тому майже не можливо скористатися чужим досвідом, кожен має набратися свого.

Сергій знов відірвав погляд від неба, всівся на каремат обпершись на стару розчахнуту згори ялину, однак не перебив товариша. Лише витягнув папірчик, сипнув в нього тютюну і почав скручувати цигарку.
– А потім, в якийсь момент настає невагомість. В той момент коли людина перестає пижитися, щось комусь доводити. Коли починає жити. І тоді повний оргазм. Катарсис. І у кожного він триває по-різному. У когось мить, у когось аж до загину. Шкода, та рано чи пізно, всі ці кораблі, всі супутники, згоряють в атмосфері.
– Але ж частково вони опускаються на землю, – Сергій наслинив край папірчика і скрутив цигарку. – Капсули в яких космонавти, наприклад.
– Так, але лише щоби запустить новий цикл, нове життя!
– Ну ти брате валиш! – Сергій тихо засміявся. – Космонавтів на спермотозоїдів перетворив.

Він підвівся, підпалив самокрутку від багаття і знову сів як сидів.
– Ну а шо? – засміявся і Роман, з точки зору Всесвіту ми навіть не сперматозоїди, ми взагалі мізерія. Ніщо. Пил.

Сергій кинув в багаття недопалок і піднявся.
– То шо, друг сперматозоїд, коли твоє чергування?
– Вже за годину, я мабуть, не буду лягати.
– Добре, тоді добраніч, бо я з четвертої.
– Добраніч.

Сергій зібрав каремат і за мить зник в бліндажі. Роман підняв погляд на зорі і зітхнув. Від того зітхання тілом пройшла хвиля полегшення. Романові стало добре. Аж незвично добре. В якусь мить він помітив над головою супутник, що плив нічним небом. Роман посміхнувся і помахав йому рукою. Потім набрав номер. трубку не знімали досить довго.
– Альо. Розбудив? Пробач. Ні, не переживай, все добре. Просто хотів тебе почути. Я люблю тебе.

Джерело: Ruslan Gorovyi

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ