Руслан Горовий: Ти такий, як ти є

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник
Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

Казка на ніч.

– Ти такий, як ти є. Ти не можеш бути іншим фізично, – Соня притиснулася до Андрія збоку і гладила його по руці, – те, який ти зараз, ти більше ніж просто твій досвід, твій багаж життя. Більше за те, що ти назбирав в свій мішок.
– Але я не гордий деякими речами. Навіть багатьма. І я б не хотів тягти цей вантаж.
Андрій обійняв жінку, пристснувся до неї і відчув, як вона дрібно затремтіла в його обіймах.
– О-ох, – швидше видохнула, аніж зойкнула Соня, – добре, що я не маю більше розбирати тарганів в твоїй голові.
– Так, – посміхнувся Андрій, – ти, як кохана, потрібніша мені більше, ніж як не психолог.
– Ну, власне. Тепер я відповідаю не за тарганів, а за метеликів.

Він поцілував її в плече, потім за вухом, Занурився обличчям в волосся. Вона знову тихо зойкнула.
– Ти така співуча. На кожен дотик відповідаєш звуком. Здається, я можу писати на твоєму тілі симфонії.
– Це тому, що я не блокую емоції. Я не кам’яний чурбан, як ти, – засміялася Соня.
– А я чурбан?
– Ну, зажатий дуже. Весь час в тонусі. Інколи здається, що ти підхопишся і кудись побіжиш. Ти, як стиснута пружина.
– Я не можу повністю розслабитися.
– Я знаю. Бачу це.
– Це через війну?
– Війна, звісно, теж додала тобі зажиму, однак думаю що не лише вона.

Соня розвернулася і, вклавшись на Андрієву руку, притислилась до нього спиною. Взявши його долоню, почала м’яти обвітрені пальці.
– Я не можу тобою натішитися, любий.
– І я, – Андрій обхопив її за живіт і розвернувся до неї.
– Ти підпиишеш контракт ще на півроку?
– Я ще думаю.
– О котрій в тебе потяг?
– О восьмій ранку.
– Ну, часу ще на все вистачить. І на нас, і на метеликів.

Соня розвернулася до Андрія. Він поцілував її в губи і вона знову «заспівала».
На місто впала темна літня ніч.

Джерело: Ruslan Gorovyi

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ