Руслан Горовий: У мене особистий рахунок до «руського міра»

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник
Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

Казка на ніч.

Усе частіше чую сентенції про примирення. Про те, що рано чи пізно доведеться якось миритися з тими, хто зараз по інший бік фронту. Мовляв, у кожного — своя правда, і вони воюють за свої ідеали.

А я оце їхав в метрополітені ескалатором, бачив плакати кіборгів. І вдивляляючись в обличчя пацанів, які загинули захищаючи нас в аеропорту, думав: їхні смерті я теж маю пробачити?

Чи, може, я маю пробачити розпороті животи наших патріотів? Чи відрубані за патріотичні тату руки? Чи розкроєні голови тих, хто допомагав армії? А може, добитих у полоні? Їх теж маю пробачити?

Навряд. Ні, навіть не так. Не навряд. Я не пробачу точно. Для мене кожне життя, кожна дитина-сирота, кожна культя цієї війни — це особистий рахунок. І я не буду пробачати.

Як там поводитимуться колись мої діти чи онуки — я не знаю. Та я точно назавжди лишуся ворогом «руського міра» і всіх пов’язаних з ними квазідержавних утворень.

Добраніч.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ