Руслан Горовий: Запах часу

Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник
Руслан Горовий, волонтер, режисер, письменник

Казка на ніч.

Запах часу. Кожна людина його відчуває в певний період життя. Для когось це — запах паленої гуми в машині, яка не слухаючись керма летить по вкритій кригою дорозі в стовп. Для когось це — мить, коли дитина, що зробила перший крок, раптом падає повз руки.

Запах часу відчуває закоханий, який чекає на зустріч, а вона спізнюється. Його відчувають і сапер, що схилився над міною, і снайпер, що впіймав у приціл голову жертви.

Кожен хоч раз відчував час на запах і дотик.

Однак найстрашніший запах часу — це запах непотрібності. Такий запах буває в старих чуланах, куди господарі не зазирали роками. Там час вкривається пліснявою і навіть підгниває. Він розтягуєтся і засмоктує людину в сіре міжсезоння.

Це найстрашніший запах. Не дай Боже нікому його відчувати.

Як на мене, краще секундний вереск ґуми чи свист кулі, аніж мільярди років із запахом «нічого». Життя занадто крута штука, аби так його розсирати. Тільки вперед, тільки рух і розвиток.

І тоді, колись у майбутньому — у момент, коли кожен підбиватиме підсумки, можна буде згадати: що запах життя був, неначе від букету троянд. А не як із зацвілого відра зі сміттям.

Добраніч.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ