Сергій Оснач: Хто захистить Україну, поки українські депутати захищають російських «друзів»?

Сергій Оснач, працює в Координаційній раді з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України
Сергій Оснач, працює в Координаційній раді з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України

Вже третій рік ми з рухом «Відсіч» викриваємо артистів-рашистів і публікуємо про це інформацію – щоб зробити очевидним очевидне: Росія – ворог. Уся! І щоразу тішать люди, які щодо чергового виявленого рашиста діловито пишуть у коментах: -1. Немов ведуть якийсь ретельний облік поодиноких рашистів)) А дехто ще й дивується та ображається на своїх російських улюбленців: невже й цей – рашист? От же ж падлюка! Людоньки, ви так до 146 мільйонів збираєтесь рахувати? Чи може у вас є 146-мільйонний список російських друзів, з якого ви викреслюєте по одному?

Росія напала на Україну, окупувала наші території, вбила тисячі українців. І до того сотні років нищила Україну. Уявіть, якби українські вояки на фронті відстежували, хто саме з росіян по них стріляє і тоді викреслювали б їх по одному зі списку друзів, а решту окупантів і далі вважали б друзями – згідно з промовистою «братською» приказкою «нє пойман – нє вор». Що б це було?

Росія – це не тільки Путін і кремлівська гебня, не тільки заблукалі російські вояки, яких «нігдє нєт». Хоч як комусь не хочеться визнавати, Росія – це весь російський народ, який привів до влади цю гебню та пішов під її орудою загарбувати чужі землі, вбивати та грабувати. Кожен росіянин – наш ворог by default. А той, хто друг – ще має це довести. І не просто тим, що пересидів і відмовчався, поки його співвітчизники нас грабували, калічили та вбивали.

То чи не ліпше вести облік тих, хто довів свою дружбу? Саме цей принцип пропонувався у законопроєкті 4303, який днями у Верховній Раді провалило проросійське лобі. Він стосувався не тільки гастролів рашистів, але й фільмів, пісень, передач. Але ніяк не стосувався Макаревича та інших російських артистів, котрі вже засвідчили публічно свою підтримку Україні. Суть законопроєкту – перехід із заборонної на дозвільну – і тоді можеш гастролювати та продавати свій контент в Україні, якщо не збрехав.

Але депутати (насамперед, Iryna Gerashchenko та Olga Chervakova) зчинили дикий лемент: «Макаревича забороняють!», «Макаревича хочуть змусити підписати папірець!», «В Росії його посадять, якщо він нас підтримає і засудить Путіна!», «взагалі не можна забороняти!». Але Макаревич уже підтримав Україну й засудив Путіна – і не сидить. І його ніхто не змушував би робити це знову. У законопроєкті це чітко прописано. А деякі поодинокі російські діячі навіть підписали звернення проти путінської політики – і теж не сидять. І взагалі, хіба може Україна, боронячись од російської агресії, керуватися у своїй гуманітарній політиці інтересами поодиноких російських артистів? Що це за цирк? Пофантазуймо трохи й уявімо, що Росія завдала по нас ракетного удару, а в нас є чим відповісти. Аж тут українські депутати починають верещати: не стріляйте, бо влучите в Макаревича!

Не дивно, що Україна щодо артистів країни-агресорки, які найчастіше є явними місіонерами «русского міра», керується ідіотичним законодавством, яке базується на згаданому російському принципі «нє пойман – нє вор». І навіть якщо «вор пойман», держава не поспішає вносити його до «чорного списку». Тому активістам руху «Відсіч» самим доводиться вести їхній облік – назбирали вже близько 650 (http://bit.ly/1MNUCZP). Наш список з усіма фактами ми передавали й до СБУ, й до Мінкульту, й до Нацради. Але до офіційного «чорного списку», який формує СБУ, Нацрада та РНБОУ й оприлюднює Мінкульт, внесено лише 83 особи. Лише 83! З весни СБУ припинила наповнювати «чорний список», а Нацрада та РНБОУ за весь час узагалі не внесли туди жодного рашиста. Через це мені та моїм колегам з комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіні доводиться колупатися в кожному російському фільмі й виявляти підстави для їх заборони, замість заборонити всі фільми з рашистами автоматом.

Очевидно, що нинішня система – геть неефективна! Україна, яку топлять у ворожому «культурному» продукті, не може роками чекати, поки можновладці вичерпуватимуть його чайними ложечками. Тому Україна має не забороняти окремих ворогів, яких серед представників країни-агресорки добіса, а дозволяти лише друзів, яких одиниці.

Але депутати, що завалили з/п 4303, дуже не хочуть, щоб Україна справді була захищена від російської «культурної» навали. Після шквалу критики, Ірина Геращенко таки виявила бажання «більш жорстко захищати наш простір від російських лабухів через жорстку моніторингову політику Нацради і систему штрафів» і навіть попросила надати їй інформацію про рашистів, щоби вона могла передати її до СБУ. Але хто заважав їй зробити це раніше? Наш список завжди був у вільному доступі. Ми давно вже криком кричимо про іґнорування державними органами своїх обов’язків щодо захисту українського інформаційно-культурного простору.

Отже, якщо перекласти слова Ірини Геращенко з депутатської на людську, пропонується дати суспільству випустити пару й лишити все, як є. Очевидно, що така профанація абсолютно не влаштовує патріотичну громадськість. Якщо депутати на третьому році війни не наважилися заборонити весь російський контент та закрити в’їзд всім російським артистам, то вони принаймні мусять запровадити дозвільну систему, ухваливши закон, аналогічний проваленому законопроекту 4303.

Джерело: Сергей Оснач

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ