Бізнесмен і блогер

Сергій Запорожський: Рятівна помилка Путіна

Сергій Запорожський, блогер
Сергій Запорожський, блогер

Чи потрібні Україні окупована частина Донбасу і анексований Крим? 100% потрібні.

Чи потрібні вони ось прямо зараз? 100% не потрібні.

Бо немає нічого страшнішого для нинішньої України, ніж декілька мільйонів додаткових українофобів і совків біля виборчих урн. При всьому при тому, що в Криму і на Донбасі, природно, далеко не всі холуї та зрадники.

У 2014 році Володимир Путін зробив свою найбільшу геополітичну помилку. Якщо він не хотів баз НАТО в Криму і просування України в бік ЄС, то не потрібно було влаштовувати на території України війну і відторгати частину її території. Після закінчення Олімпіади в Сочі досить було лише включити голосніше Дмитра Кисельова, Вову Соловйова і всіх інших «борців із фашизмом». І мовили би вони на території України досі, формуючи щільні ряди виборців ребрендованих Партії регіонів і КПУ.

І все це без тисяч загиблих і покалічених.

І нехай, швидше за все, президентом у другому турі обрали би все одно Петра Порошенка, але в Раді точно не було би проєвропейської конституційної більшості. Її зараз уже фактично немає. І це лише за 43 депутатів Опозиційного блоку (читай Партії регіонів).

У проєвропейській коаліції — лайка, розподіл контролю за фінансовими потоками. І ось уже за 17 місяців після виборів у Раді часто насилу набираються мінімально необхідні 226 голосів.

А без війни і анексії Криму в парламенті сиділо би, як мінімум, 200 проросійських депутатів.

І якщо зараз реформування України йде з великими труднощами, то в передбачуваній ситуації нічого би не було зовсім. Були би гойдалки імені 2006-07 років.

Уже абсолютно зрозуміло, що велика частина нинішньої проєвропейської коаліції — це депутати, які мають певний цінник. І якщо хтось щедро скаже «треба», вони в потрібний час або просто вийдуть із сесійної зали, або утримаються від голосування, або «помилково» натиснуть кнопку «проти».

І виходить, що навіть за, здавалось би, ідеального для України проєвропейського розкладу в усіх гілках влади, відчутних результатів реформ немає.

А ті, які є, — виключно заслуга тиску громадянського суспільства на владу.

З іншого боку, дуже добре — що в Україні вже немає в порядку денному тем «захист російськомовних», «боротьба з фашистами», «Митний союз чи ЄС?».

На маячню суспільство більше не відволікається. За це дяка Путіну.

А тепер уявіть собі, що Мінські угоди виконуються. Причому, навіть в самому ідеальному для України варіанті.

Це ж буде катастрофа. В нинішній нашій ситуації.

А якщо додати і Крим, то Україна ще глибше загрузне в мул совкового болота.

Тому рецепт успіху України лише один. Необхідно спочатку навести порядок на контрольованій території. Провести реформи так, щоб їх відбила не тільки статистика, а й відчули люди. Природно, в позитивному сенсі. Щоб рівень життя громадян України був не на 5 або 10% вище, ніж в Криму чи Донецьку, а як мінімум на 30-50%.

І ще дуже важливо — щоби державна система була так відбудована, аби ні про який реванш проросійських сил не було й мови. Стаття «Сепаратизм» повинна бути в КПК прописана дуже чітко, детально і максимально карально.

А ось уже потім можна приймати назад території із заблудлими громадянами. Зрозумілих аргументів «проти» у них просто не буде.

Малюнок київського карикатуриста Олега Смаля
Малюнок київського карикатуриста Олега Смаля

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ