Станіслав Зозуля: Природа корупції

Станіслав Зозуля, блогер
Станіслав Зозуля, блогер

Українське суспільство поділене на тих, хто корумпований, і тих, хто бореться з корупцією: журналісти-розслідувачі, небайдужі громадяни, спеціалізовані державні органи. Симпатії будь-якої адекватної людини – на боці лікарів-хірургів цієї соціальної хвороби.

Це так. Але тавруючи розпеченим залізом корупцію, маючи до неї «нульову толерантність», варто не забувати про її природу, що вона з себе представляє.

Якщо не називати крадіжку з держбюджету цим словом, що у нас чомусь зветься так само, то корупція – це поганий вихід з поганих, репресивних державних відносин.

Проілюструємо це на новині про ліквідацію корупційної схеми в Держпраці Одеси і, навіть, повіримо, що все це так. Існує репресивний посередник між працівником і роботодавцем у вигляді застарілого Трудового кодексу, а також чиновницька контора під назвою Держпраці, яка кошмарить комерційні підприємства щодо норм про відповідність (пост) радянським трудовим відносинам.

14212034_1463724130311298_3635982503406598540_nПідприємець, який вступив в корупційні відносини з чиновником, в даному випадку відкуповується від репресій закону. Чи правий він? Згідно із законом – однозначно ні. Згідно із нормами моралі – його поведінка, як мінімум, зрозуміла. Не його вина в тому, що проти його волі та свободи працівника знаходити консенсус щодо взаємної вигоди обох, втручається держава. В даному випадку, підприємець є потерпілою стороною через погану державну систему.

Корупції немає виправдання, вона повинна перебувати під постійним пресингом, виявленням і покаранням винних. Проти неї потрібно перманентно вести хрестові походи «не на життя, а на смерть». Але варто не лише ловити – всіх не переловиш, а стара і погана державна система породить нових хабарників, але рубати підстави для корупційних відносин, надаючи людям велику свободу і зменшуючи роль посередника-держави.

Джерело: Станислав Зозуля

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ