Станіслав Зозуля: Смак незалежності

Станіслав Зозуля, блогер
Станіслав Зозуля, блогер

Не-залежність. Вимовіть це слово. Вслухайтесь в його звучання «не-залеж-ність». Який образ постає у Вас перед очима? Який «смак» має це слово? Що воно значить для Вас?

Незалежність так просто не дається. Її треба виборювати. Щодня вбиваючи в собі раба, щодня практикуючи незалежну роботу власного вільного розуму. Політикан, що йде на поводу у натовпу, що сипле «порожніми обіцянками» та сам не помічає, як починає в них вірити; олігарх, що фальсифікує дійсність та використовує неринкові, а значить насильницькі способи збагачення, а потім незнаючи ціни грошам, розвіює їх за вітром; артист-недоук, що йде за вподобаннями більшості замість того, аби слухати поклик власної творчої природи; врешті-решт кожен з нас, коли відрікається від власних незалежних суджень та не готовий за них постояти, пригортає гадюку в себе на душі та ростить раба, який в один день остаточно захопить людину і залишиться вже не людина: творчий, розумний та незалежний феномен природи, а ходячий зомбі з вау-імпульсами замість мозку.

Незалежність починається з першого усвідомленого Я, що означає: я – індивід, я – особистість, я – людина мисляча, горда і творча, відокремлена від інших, ми – спільнота, громада, а ми, об’єднання громад, – країна, бо маємо спільні цінності, спираємось на історичну традицію, маємо спільну візію, що нас об’єднує. Життя людини в соціумі, так само як і відносини країни з іншими міжнародними суб’єктами, мають спиратися на власні сили, а взаємодія з іншими будуватися на «принципах торгівця»: «баш на баш» і взаємне дякую. Ніхто в цьому світі тобі нічого не винен і ніхто не буде захищати Україну, якщо українці самі себе не будуть поважати, боротися і воювати.

Я бажаю кожній людини бути незалежною, прагнути до самодостатності, що не заперечує, але надає спражньої цінності Дружбі вільних людей, Коханню, як найвеличнішому дару, який щоправда треба заслужити, що одна людина може дати іншій. Країні в її 25-річчя проглошеної незалежності бажаю перестати наступати на одній й ті ж політичні граблі невігластва, жити за здоровим економічним глуздом (жити за «доходами»: мається на увазі відмова від «інфляційного податку», перехід до низьких, пласких, простих та зрозумілих податкових ставок і таких само державних видатків без бюджетного дефіциту, відмова від фінансової допомоги, що принижує і що слід було би зробити вже сьогодні, якщо б це не призвело до остаточного коллапсу економіки), прагнути повернення до Європейського дому на правах рівного, а не будь-якою ціною, вимагати поваги на яку спочатку потрібно заслужити.

Зі святом незалежності, Країно та Людино!

Джерело: Станіслав Зозуля

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ