Tageszeitung : Ситуація в Україні навіть у найбільш доброзичливих спостерігачів викликає лише відчай

Укаїна це Європа
«Українське керівництво є на відстані в тисячі світлових років від західних цінностей, про які воно говорить», – пише Ертель

Не можна не погодитися з тим, що на момент обрання Петра Порошенка президентом України наприкінці травня 2014 внутрішньополітична обстановка в країні була надзвичайно складною. «Але сьогодні, через 15 місяців після інавгурації, перед очима постає ще похмуріша картина, а самому Порошенку практично нема чим похвалитися», – пише Барбара Ертель, оглядачка німецької газети Tageszeitung.

Як і раніше, олігархи твердою рукою правлять Україною, незважаючи на всі спроби завести їх у якісь рамки. Всупереч даним обіцянкам, сам Порошенко так і не розпродав свої фірми, що змушує сумніватися в серйозності його намірів рішуче боротися з магнатами. Тим часом війна на Донбасі забрала понад 10 тис. життів по обидва боки конфлікту, понад півтора мільйона людей стали біженцями. Кепською залишається і економічна ситуація: ВВП України в 2014 році скоротився на 6,8% і, за прогнозами, в 2015-му впаде ще на 5,5%. Реальні зарплати знизяться цього року, цілком ймовірно, на 15%, а інфляція, на думку експертів, досягне 30-35%.

«Крім економічних проблем і війни, яка триває і яку так чи інакше підігріває Росія, останнім часом в Україні спостерігаються внутрішньополітичні тенденції, які навіть у найбільш доброзичливих спостерігачів не можуть викликати ніяких почуттів, окрім відчаю», – йдеться далі.

Так, проміжні вибори до Верховної Ради, що пройшли 26 липня в Чернігові, обернулися скандалом ще до початку: дуель між кандидатом від партії Порошенка Сергієм Березенком і Геннадієм Корбаном з «Укропу» Коломойського змусила провести паралелі з виборами часів президента Януковича, коли практикувався тиск на виборців шляхом роздачі харчів, купівлі голосів і залякування. Петро Порошенко вже назвав ці вибори «ганьбою», які повертають Україну в 2012 рік, пише журналістка.

Приблизно з того ж розряду і рішення нинішньої української влади позбавити українську Компартію права на участь у виборах і статусу партії взагалі. На минулих парламентських виборах у жовтні минулого року Компартія не набрала й 4% голосів, що навряд чи свідчить про бодай якусь її політичну вагу.

«Українське керівництво є на відстані в тисячі світлових років від західних цінностей, про які воно говорить», – пише Ертель. Та й призначення колишнього грузинського президента Міхеїла Саакашвілі губернатором переважно російськомовної Одеській області не свідчить про далекоглядність Києва. Незважаючи на те, що Саакашвілі (проти якого, до речі, на батьківщині заведено кілька кримінальних справ) домігся певних успіхів у боротьбі з корупцією та у проведенні реформ, парламентські вибори в Грузії 2012 року показали, який з нього демократ: він не гребував жодними, навіть брудними засобами, аби утриматися при владі, стверджує авторка.

То про що ж все це нам говорить? Ертель вважає: «Київ вже вдруге з 2004 року ризикує втратити шанс радикально перетворити країну», оскільки його сигнали інакше як фатальними не назвеш. «Усередині країни вони фатальні тому, що ще більше поляризують суспільство, причому в момент, коли людей необхідно, навпаки, згуртувати. А на зовнішній арені вони йдуть на руку тим, хто ладен на все, аби дискредитувати «фашистську хунту» і змусити виправдовуватися тих, хто хоче підтримати Україну».

«А що роблять у ЄС? Вони лавірують – нещодавно на саміті Східного партнерства у травні в Ризі спрощення візового режиму знову відклали. Але це не відповідь на запитання, що далі відбуватиметься з Україною і чи може (і чи хоче) відігравати якусь роль у цьому Брюссель. Євросоюз мусить сприймати свою відповідальність за Київ сильніше, ніж будь-коли раніше. Та ЄС тепер цього не робить. І тут Україна, на жаль, не є поодиноким випадком», – резюмує Ертель.

Читайте: Деолігархізація «по-порошенківські»: попри глибоку економічну кризу, бізнес Президента процвітає

За матеріалами: InoPressa

Інформаційний Акцент

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ