Тарас Загородній: Вірш Маяковського – звичайний плач голодуючого росіянина

Тарас Загородній, політичний експерт
Тарас Загородній, політичний експерт

Вірш Маяковського про Україну, від якого в захваті половина Фейсбуку, не що інше як звичайний плач голодуючого росіянина, який поки ще не може нас відкрито вбивати, а їсти дуже хочеться.

Маяковський – це «пролетарський поет». Нічого такого без «натяку» з держструктур він не робив. Вірш написаний в 1926 році, коли більшовики сильно потребували українського хлібу та робочих рук та йшли на сильні поступки особливо в національному питанні, оскільки невдоволення більшовиками було величезне: дуже розширили вживання української, з’явилася нова україномовна інтелігенція тощо.

Щойно імперія зміцніла, казка закінчилася. В 29-му українців загнали в колгоспи. В 32-33 роках українці вже їли своїх дітей, тому що український хліб йшов на експорт (нічого іншого більшовики запропонувати світові не могли. Ну, хіба, що ліс з лісоповалів ГУЛАГу. Імперії потрібна була терміново валюта для побудови військових заводів.

У 1935 році «відродження» закінчилося. Всіх, хто виліз в 20-ті, вбили, закатували в ОГПУ, вислали в ГУЛАГ.

Далі світова війна, яка двічі пройшла нашою територією і яку активно готував Сталін, зокрема, за рахунок підгодівлі Гітлера українським хлібом.

Тож, без ілюзій, панове. Щойно вмираюча імперія зміцніє, вона знову нападатиме. Поки ж дуже скоро ми почуємо нові «зізнання в любові до України». Що не зробиш через голод. Самі-то нічого робити не вміють.

Але ми вже розумні. Краще годувати китайців. Ситий китайський солдат, який бадьоро крокує Сибіром, – це найкраща запорука нормального майбутнього нашої країни. Так, і китайців побільше, і гроші у них є.

Джерело: Тарас Загородний

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ