Тетяна Близнюк: За вигук «Слава Україні» в СІЗО вимкнули світло

Тетяна Близнюк, член Комітету визволення політв'язнів. Поряд із нею Богдан Тицький
Тетяна Близнюк, член Комітету визволення політв’язнів. Поряд із нею Богдан Тицький/ Фото Олена Білозерська

Це ж треба мені таке-от на ніч побачити. І не просто на ніч, а саме тоді, коли мені наступного дня потрібно було йти до пенітенціарної служби з вимогами про гуманізацію.

Про «Лук’янівку» ви вже фоток надивились, напевно. Ми туди не раз ходили — і вже було й фото, й відео, і що завгодно.

Але ще є нестоличні СІЗО. В Маріупольському СІЗО у нас сьогодні дев’ять політв’язнів. 9 — це визнаних нашою організацією (КВП) політичними в’язнями. Це ті, щодо справ яких ми в курсі.

Але ось вийшов політв’язень Костянтин Кривич звідти, слава Богу, нещодавно. І каже, що там, у Маріуполі, із 600 в’язнів десь триста — це бійці добробатів. Решта — сєпари. Приблизно 50 на 50 тобто.

Тіко ледачий не знає, шо все керівництво і вертухаї того СІЗО — сєпари. Що у сєпарів у камерах висять прапори «ДНР». А державний прапор лежить ганчіркою під ногами. І працівники СІЗО це схвалюють і витирають теж ноги об той прапор.

Усім проукраїнським після вигуку в новорічну ніч «Слава Україні!» вимкнули світло. Вибірково так само вимикають воду. Головний опер ще донедавна працював у Донецькому СІЗО, а зараз перевівся до Маріупольського, бо дали вищу посаду. Він погрожує в’язням-добровольцям, нібито скоро прийде «ДНР».

Їжа жахлива, і в каші плавають таргани.

Періодично в СІЗО для «виховної роботи» запускають «беркутів» (саме «беркутів», да). І ті там влаштовують вижженую зємлю, ламаючи і псуючи речі в’язнів і б’ючи їх.

Я саме збиралася викласти листа від маріупольських в’язнів. Але щойно я побачила такий капєц, що вже не стала чекати.

Ірина ГеращенкоНа сайті пенітенціарної служби фотки цієї лицемірки-пристосуванки, Ірини Геращенко, яка, оказуєцця, відвідала це СІЗО. І знаєте, з якою метою? Приготуйтесь.

«У першу чергу народних депутатів цікавили умови утримання осіб, яких підозрюють у скоєнні злочинів проти суверенітету України».

Ще заодно нагадаю історію, коли я мало не вхопила цю плачущу женщіну і не заробила собі додаткову «хуліганку». Це було щойно по революції. Коли ми біля Верховної Ради вимагали визволення політв’язнів, а вона вийшла нас тіпа успокоювать.

І така — лагідним голосом каже, шо не хвилюйтеся, не штурмуйте, всіх випустять. Я продираюся до неї поближче і питаю: «Кого всіх?» А вона така: «Всіх десятьох». А список, який був у законопроекті, налічував на той час під сорок осіб.

Тобто, ця депутатка вийшла нам шось лапшануть, не будучи навіть трохи в матеріалі.

Я вже зовсім близько біля неї була. Кажу: «Скільки??? Ану назвіть цих десять?». То вона навіть не захотіла говорити, втекла.

Авторська стилістика в блозі збережена

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ