The Washington Post : Росіяни у Криму. Хто хотів відокремлення від України?

Путін
18 березня 2014 року Президент РФ Владімір Путін підписав закон про прийняття Криму і Севастополя до складу Російської Федерації.

Деякі спостерігачі вважають: оскільки в Криму більшість жителів – етнічні росіяни, «вони, отже, були лояльні до Росії і вітали анексію» півострова, зазначає в своїй статті для блогу The Washington Post Елінор Нотт, аспірантка Лондонської школи економіки.

Але, на її думку, реальна картина набагато складніша. Нотт повідомляє, що в 2012-2013 роках опитала 53 людини в Сімферополі, щоби з’ясувати, що означає «бути росіянином у Криму».

На основі опитування Нотт виокремила 5 категорій: «скривджені росіяни», «етнічні росіяни», «кримчани», «політичні українці», «етнічні українці». Всі, крім «етнічних українців», назвали російську своєю рідною мовою і мовою побутового спілкування.

  1. «Дискриміновані росіяни» палко ідентифікували себе як росіян в етнічному, культурному і мовному плані, підтримували Росію. Вважали, що курс України на українізацію відтісняє їх на узбіччя і несе їм загрозу. Належали до проросійських організацій. До 2014 року ці організації прийшли до схвалення анексії», – йдеться в статті. Але, на думку Нотт, до 2014 року лише ці нечисленні сильно політизовані люди стверджували, що зазнавали дискримінації.
  2. Етнічні росіяни не говорили, що Україна їх дискримінує. Вони знаходили легітимність у своїй російської національності, але були раді жити в Україні та відчували себе частиною України, пише автор.
  3. Кримчани вважали себе насамперед «кримчанами», ідентифікували себе з російською і українською національністю одразу, бо походили зі змішаних родин, відчували себе і Крим частиною України та Росії.
  4. «Політичні українці» бачили себе через політичний зв’язок з Україною. Вони називали своїх батьків етнічними росіянами, але Росія була для них «закордонною країною». «Вони вважали, що національність не обумовлює їхні шанси на життєвий успіх в Криму чи в Україні, адже всі, незалежно від національності, «живуть погано», – зазначає авторка.
  5. Етнічні українці називали себе українцями в культурному та етнічному плані, бо народилися в українських областях за межами Криму.

Нотт зазначає: всі опитані не мали російського громадянства і говорили, що не можуть або не хочуть його отримати. «Тільки скривджені росіяни» хотіли мати російське громадянство, але воно було для них недоступне», – пише автор. Решта не потребували прав, які дає це громадянство, і не хотіли їх отримати.

«Ніхто з тих, кого я опитала, не хотів відокремлення від України або приєднання до Росії», – пише автор. Навіть «скривджені росіяни» схвалювали територіальний статус-кво, оскільки асоціювали сепаратизм або об’єднання з «кровопролиттям» і «катаклізмом». «Я не знайшла жодного жителя Криму, який ідентифікував себе передусім як росіянина», – зазначає дослідниця. «Всі мої респонденти вважали Україну легітимною і хотіли залишитися в її складі», – додає вона. «Російська анексія Криму аж ніяк не була неминучою. Це був кризовий розрив після протестів Євромайдану в Україні», – резюмує Нотт.

Як відомо, 18 березня 2014 року Президент РФ Владімір Путін підписав закон про прийняття Криму і Севастополя до складу Російської Федерації. Напередодні в Криму відбувся «референдум» про статус Криму, після чого у Верховній Раді АРК ухвалили постанову «Про незалежність Криму». 14 вересня в анексованому Криму пройшли «вибори» за російським законодавством. Головою Ради міністрів був призначений Сергій Аксьонов, спікером Ради Криму став Володимир Константинов. СБУ відкрила проти них кримінальну справу.

Інформаційний Акцент

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ