The Washington Post : Росіяни у Криму. Хто хотів відокремлення від України?

Путін
18 березня 2014 року Президент РФ Владімір Путін підписав закон про прийняття Криму і Севастополя до складу Російської Федерації.

Деякі спостерігачі вважають: оскільки в Криму більшість жителів – етнічні росіяни, «вони, отже, були лояльні до Росії і вітали анексію» півострова, зазначає в своїй статті для блогу The Washington Post Елінор Нотт, аспірантка Лондонської школи економіки.

Але, на її думку, реальна картина набагато складніша. Нотт повідомляє, що в 2012-2013 роках опитала 53 людини в Сімферополі, щоби з’ясувати, що означає «бути росіянином у Криму».

На основі опитування Нотт виокремила 5 категорій: «скривджені росіяни», «етнічні росіяни», «кримчани», «політичні українці», «етнічні українці». Всі, крім «етнічних українців», назвали російську своєю рідною мовою і мовою побутового спілкування.

  1. «Дискриміновані росіяни» палко ідентифікували себе як росіян в етнічному, культурному і мовному плані, підтримували Росію. Вважали, що курс України на українізацію відтісняє їх на узбіччя і несе їм загрозу. Належали до проросійських організацій. До 2014 року ці організації прийшли до схвалення анексії», – йдеться в статті. Але, на думку Нотт, до 2014 року лише ці нечисленні сильно політизовані люди стверджували, що зазнавали дискримінації.
  2. Етнічні росіяни не говорили, що Україна їх дискримінує. Вони знаходили легітимність у своїй російської національності, але були раді жити в Україні та відчували себе частиною України, пише автор.
  3. Кримчани вважали себе насамперед «кримчанами», ідентифікували себе з російською і українською національністю одразу, бо походили зі змішаних родин, відчували себе і Крим частиною України та Росії.
  4. «Політичні українці» бачили себе через політичний зв’язок з Україною. Вони називали своїх батьків етнічними росіянами, але Росія була для них «закордонною країною». «Вони вважали, що національність не обумовлює їхні шанси на життєвий успіх в Криму чи в Україні, адже всі, незалежно від національності, «живуть погано», – зазначає авторка.
  5. Етнічні українці називали себе українцями в культурному та етнічному плані, бо народилися в українських областях за межами Криму.

Нотт зазначає: всі опитані не мали російського громадянства і говорили, що не можуть або не хочуть його отримати. «Тільки скривджені росіяни» хотіли мати російське громадянство, але воно було для них недоступне», – пише автор. Решта не потребували прав, які дає це громадянство, і не хотіли їх отримати.

«Ніхто з тих, кого я опитала, не хотів відокремлення від України або приєднання до Росії», – пише автор. Навіть «скривджені росіяни» схвалювали територіальний статус-кво, оскільки асоціювали сепаратизм або об’єднання з «кровопролиттям» і «катаклізмом». «Я не знайшла жодного жителя Криму, який ідентифікував себе передусім як росіянина», – зазначає дослідниця. «Всі мої респонденти вважали Україну легітимною і хотіли залишитися в її складі», – додає вона. «Російська анексія Криму аж ніяк не була неминучою. Це був кризовий розрив після протестів Євромайдану в Україні», – резюмує Нотт.

Як відомо, 18 березня 2014 року Президент РФ Владімір Путін підписав закон про прийняття Криму і Севастополя до складу Російської Федерації. Напередодні в Криму відбувся «референдум» про статус Криму, після чого у Верховній Раді АРК ухвалили постанову «Про незалежність Криму». 14 вересня в анексованому Криму пройшли «вибори» за російським законодавством. Головою Ради міністрів був призначений Сергій Аксьонов, спікером Ради Криму став Володимир Константинов. СБУ відкрила проти них кримінальну справу.

Інформаційний Акцент

БЕЗ КОМЕНТАРІВ