Циля Зингельшухер: МВФ би плакав

 Циля Зингельшухер, блогер
Циля Зингельшухер, блогер

Судячи з розміру готівки, що її задекларували українські держчиновники, вони перебувають десь посередині між керівниками наркокартелів, які регулярно отримують кеш від продажу зілля, і організаторами чорного ринку обігу валюти з іншими конвертаційними послугами.

Українці вірять своїй владі та навіть не припускаються думки, що сотні кілограмів розфасованих по сейфах і трилітрових банках готівки пов’язані з отриманням і дачею хабарів.

Про недовіру до тих, хто оприлюднив декларацію під примусом Держдепу, говорити точно не доводиться – законослухняному чиновнику, який отримує легальні доходи, завжди відкриті двері хоча б в «Ощадбанк», в якому збереження вкладу гарантоване державою. Тим самим, на благо якого, пріючи, натирають мозолі вдень і вночі народні слуги, судді, прокурори, міністри та інші прості мільйонери, що радісно тягнуть свій патріотичний хрест в кріслах пересічних начальників комунгоспів, земельних відділів і архітектурних комісій.

Чому вони зберігають сотні вишуканих швейцарських хронографів? Звичайно, з любові до мистецтва. Це тільки злі язики кажуть, що дорогий годинник – найбільш поширений в Україні подарунок корумпованому чиновнику. Майже юний прем’єр, який перебуває з 27 років на держслужбі, що розповідає сумну е-казку про те, що він «заробив півтора мільйона зеленню в бізнесі» (і це не рахуючи автопарку, нерухомості та інших ласощів), напевно, продав якимось жирним капіталістам успішний старт-ап, що крушить зараз популярністю інстаграми зі снепчатами, побудував у Вінниці завод зі збірки німецьких авто або в крайньому випадку винайшов новий спосіб пило-вугільного вдування на власному металургійному заводику. Ну, не міг же він заробити 1,5-2 мільйони доларів на базарі! Там заочної освіти МАУП замало.

У будь-якій нормальній країні, і це зараз вже навіть не в Америці та Швеції, а хоча б у Румунії, над якою років двадцять тому потішався весь «совок» в уїдливих анекдотах, результати е-декларування цілком можна було б прирівняти до публічного повідомлення про злочин. Той факт, що стаття про незаконне збагачення жодного разу не була застосована після Майдану (випадок зі знахабнілим прокурором Куликом поки не береться до уваги – НАБУ, найімовірніше, відіб’ють руки через цю справу досвідченіші начальники з Різніцької), найкраще свідчить про повну відсутність політичної волі у вищого керівництва України змусити людей, які двадцять років грабували країну, заплатити за рахунками. Не потрібно термінами, хоча б податковими донарахуваннями.

Джерело: Циля Зингельшухер

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ