У Росії панує жахлива політична релігія, – письменник

Письменник Володимир Рафеєнко поділився історією свого переїзду з окупованого Донецька
Письменник Володимир Рафеєнко поділився історією свого переїзду з окупованого Донецька

Український поет і прозаїк Володимир Рафеєнко в ефірі 112 розповів, чому з рідного Донецька переїхав до Києва.

«Прийшли люди з автоматами, і стали ходити в мої магазини, стали збивати символіку з державних будівель, стали проголошувати гасла. Це був тихий жах, це важко уявити. Насправді це прояв громадянської релігії, яка зараз панує в Росії. Там немає християнства, в природному сенсі слова», − згадує Рафеєнко.

За його словами, це політична релігія, релігія виправдовує якісь політичні речі. Російська православна церква легітимізувала той режим, який зараз є. він нагадав, що щось подібне приблизно за 50 років до приходу Гітлера до влади формувалося в Німеччині.

«Повільно, потихеньку зрощувалися якісь релігійні та національно-містичні принципи для того, щоб виправдати певного роду стрибок. До певного моменту, поки бойовики не зайшли в місто, я був впевнений, що місто не здадуть. Я був впевнений, що йдуть якісь політичні процеси. Донецьк − прекрасне, красиве місто, я в ньому народився і прожив усе життя. Коли я побачив з дзвіниці Свято-Преображенського собору, як бойовики зайшли з різних перехресть − було видно, що все підготовлено, я зрозумів, що тут України не буде, і тут жити не можна», − зазначив поет.

Він розповів, що йому знадобилося сім днів: довелося навіть залишити родину, оскільки з різного роду обставин вона не могла виїхати. Письменник пригадує, що нікого не мав у Києві, тому він написав Володарському, якого бачив до цього один раз.

«Мене запрошували їхати до Львова, туди за місяць до цього переїхав мій хороший друг, але там я не знав, що мені робити з роботою, тому що єдине, що я вмію робити – писати по-російськи. Нині я вже і по-українськи опанував, і редагую якісь тексти. Володарський дав мені ключі від своєї квартири», − зауважив Рафеєнко.

Крім того, він зізнався, що в Донецьку для нього залишилися цікаві люди, деякі з них навіть абсолютні ватники.

«Наприклад, один із професорів, якого я поважаю, який багато дав мені в сенсі філософської літературної освіти. Але всі мої друзі, з якими я спілкувався, все моє мале коло − виїхали сюди. Нам пропонували дачу під Москвою, безкоштовно. І я думаю, що я знайшов би там роботу. Але я не міг собі цього уявити. Я не відчуваю ненависті до якихось конкретних людей, які залишилися в Донецьку, які дотримуються інших поглядів − проросійських. Мені шкода їх», − наголосив автор.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ