Учасник сил оборони Естонії: Для російського інформпростору естонці стали «фашистами»

Володимир Паламар
Володимир Паламар, голова Асоціації українських організацій Естонії

Чи може Україна використати досвід Естонії у боротьбі проти окупаційних сил Росії? Чи варто вірити Москві і що робити, коли речники РФ оголошують про ненапад, Інформаційний Акцент дізнався у почесного члена добровольчих сил оборони Естонії, голови Асоціації українських організацій Естонії Володимира Паламаря.

– Чим займається Ваша асоціація?

Асоціація українських організацій в Естонії – перша монокультурна організація, яка з 2000 року об’єднала в собі українські громадські організації і займається збереженням українських традицій та культури, мови та ідинтитету, популяризацією України. До складу входять українські організації, які діють на території Естонії. Профіль роботи дуже широкий – від недільних шкіл до організації дитячих фестивалів, допомоги естонський громадським та державним організаціям, які проводять вишколи медиків-інструкторів, що можуть навчати українських військових.

– Є інформація, що Ви привозили волонтерську допомогу в Україну.

Володимир Паламар з волонтерськими аптечками
Володимир Паламар із волонтерськими аптечками

Так, привозили. Коли розпочалася війна, естонці організували групу, яка в перекладі називається «Вільна Україна». На зібрані організацією кошти закупили наплічники, аптечки індивідуального захисту солдатам і для медиків. Нині організація пішла далі, розширилася, вже допомогла підготувати 7 груп інструкторів-медиків і парамедиків, які отримують свідоцтво інструктора і можуть в Україні навчати інших. Також за ці два роки передавали обладнання в Одеську лікарню.

– На Ваш погляд, чи сильно відрізняється обороноздатність Естонії та України?

Нині – так. Естонія зробила дуже багато для того, щоби бути незалежною. Ми вступили у всі світові організації, які сьогодні нам допомагають і можуть захистити, до того ж, естонське суспільство при відновленні незалежності прагнуло мати свою сильну державу. В Естонії і України є спільний сусід, якому стає тісно і він хоче розширити квартиру за рахунок тих, хто живе поруч, погрожуючи їм. Тому в 90-х жителі Естонії стали для російського інформаційного простору фашистами, почалася гібридна інформаційна війна.

Ми живемо в такому інформаційному полі до цих пір, тож за цей час багато чому навчилися – чому вірити, що слухати, на що реагувати, а на що ні. Знаємо, що коли в Росії кажуть, що не нападуть ні на кого, ми в цей час заявляємо, що через тиждень у нас стоятиме тисяча німецьких солдатів із танками. Якщо вони ще раз кажуть, що не нападуть – запрошуємо три тисячі. Ми знаємо, що Росія ніколи не виконує того, про що говорить, а обманює і створює війни за межами держави, щоби консолідувати свій народ. Ми маємо досвід радянської окупації, тож розуміємо, що надіятися можемо тільки на себе і західних партнерів.

– А як зараз Україна може посилити обороноздатність?

Це вже відбувається – стає сильним громадянське суспільство, саме воно дає можливість розбудувати сильну державу. Україна сьогодні має дуже багато людей із  досвідом бойових дій, а герої, які повернулися, розповідають усім про те, що там відбувається. Треба працювати з молоддю і формувати свою сильну армію, мати свою історію і спиратися на неї, маючи багаторічний військовий «діалог» з ворогом. Тільки сильне суспільство може бути основою сильної країни.

– Говорячи про громадянський вплив: яка роль в Естонії добровольчих формувань?

Естонські добровольчі сили оборони «Кайтселійт»
Естонські добровольчі сили оборони «Кайтселійт»

В Естонії є добровольчі сили оборони «кайтселійт», які формуються за іншим принципом, ніж це відбувається в Україні. У кожної країни має бути свій особистий досвід ведення оборони, який опирається на історію і ментальність людей. В Україні, наприклад, є потужний символ, який міг стати підґрунтям для створення сильної оборони – це козацтво. Але зважаючи, що цей рух зараз дискредитований (мабуть, завдяки руці спецслужб Росії), він у багатьох викликає негативні асоціації. Хоча згадуючи, як козаки на Майдані відстоювали Революцію гідності і честь держави, громадські організації і союзи воїнів АТО – це ті сили, на яких можна формувати підґрунтя добровольчого захисту держави. В Естонії ж все зовсім інакше.

– А в чому різниця?

Добровольчі сили оборони є частиною безпеки Естонії і перебувають у складі Міністерства оборони. Добровольці знають всіх людей на своїй території, хто як бігає, хто як ходить. Це може бути вчитель чи фермер, чи як я – мати свій бізнес. Не можна стати членом сили оборони, якщо ти живеш тут, а служити в якомусь іншому місця за 500 км. За тебе має поручитися громада, має бути декілька гарантів, що ти адекватний. На зорі незалежності теж приходило багато різних людей, але це минуло, всі питання з часом врегулювалися. Члени кайтселійту можуть мати вдома зброю, військовий одяг і використовувати їх не тільки в разі війни, але й на випадок нещасних випадків, техногенних катастроф. Це добровольці, які готові завжди допомагати своїй країні.

На час проходження навчання добровольцям надають їжу, одяг, зброю, але після навчання кожен повертається додому і не отримує від держави ніяких коштів. Потім кожен працює на своїй роботі і може відвідувати курси, де проходить навчання – такими навчаннями керують кадрові офіцери, знайомлять з роботою поліції, служби, яка займається тим, чим в Україні займається МНС та знайомлять з безпекою нашої країни, так як в добровільних силах один із факторів – це захист нашої країни.

– Що Ви думаєте про український добровольчий рух?

Що це патріоти, герої України, завдяки яким нині Україна і створюється як європейська країна, незалежна і сильна держава. Якщо ти доброволець, то маєш дбати про свою державу. В Естонії фермер-доброволець щодня працює на городі, але в разі потреби готовий захищати своє село. В Україні добровольці під час війни показують, як треба захищати державу від ворога.

Спілкувалася Катерина Серко. Спеціально для видання Інформаційний Акцент

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ