Війна, розруха, надії, − світ очима українців

Світ у баченні українців значно змінився на тлі війни з Росією
Світ у баченні українців значно змінився на тлі війни з Росією

Заступник голови Інституту соціології НАН України Євген Головаха у статті для НВ пояснив, як змінилося бачення світу українців на тлі кількарічного конфлікту на Донбасі і анексії Криму.

За словами Головахи, після проголошення незалежності бачення світу українців було досить суперечливе. З одного боку, воно відзначалося оптимістичними рисами, оскільки вже було усвідомлення того, що світлого комуністичного майбутнього не буде.

«Коли ж буквально у перший рік вони почали розуміти, що це якщо не нестерпно, а дуже важко, тут одразу вилізли на світ Божий уявлення про соціальну справедливість як зрівнялівку,  уявлення про те, що будь-який статок в межах приватної власності є кримінальним. Не випадково 90-ті були періодом, коли існувала серйозна загроза комуністичного реваншу», − зауважив соціолог.

За його словами, після того періоду у нас багато чого змінилося і у сприйнятті духовного світу. Зокрема, як він зазначив, протягом 25 років соціологи від слідкували цікаву ознаку щодо того, як українці ставляться до надання офіційного статусу російській мові.

«Відомо, що у нас є багато радикально налаштованих людей, як вважають, що з прагненням надати й офіційний статус треба боротися. Проте насправді боротися не треба: поступово у суспільстві вже формується ставлення до української як до державної мови, а до російської – як до мови, котрою просто спілкується велика кількість людей. Значно менше залишилось людей, які вважають, що російську треба обов’язково зробити офіційною», − підкреслив фахівець.

Щоправда, як він зауважив, протягом останніх років в Україні відбулися далеко не позитивні зміни на тлі війни. У звязку з цим українці отримали чітко окресленого ворога − 66% вважають, що Росія – ворожа країна, і майже половина населення насамперед побоюється зовнішньої агресії. Отже, є тренди, які охоплюють усі 25 років, а є і тренди, що з’явилися тільки в останні роки.

Щодо позитивних змін, експерт підмітив, що в Україні зросла готовність людей допомагати один одному. Крім того, є дещо, що у нашій країні зовсім не змінюється − це недовіра до влади, причому до усіх її гілок. Він нагадує, що українці мали сплески довіри до нових лідерів – до Ющенка та Порошенка, навіть невеликі щодо Кучми, Кравчука і Януковича, проте рік-два – і все це зникає. За його словами, ми так і живемо циклами – невеликі сплески довіри, а потім її катастрофічне падіння.

«Українець переважно живе без інституціональної довіри, довіряючи лише найближчим людям: сім’ї, родичам, сусідам. Довіряє навіть просто співвітчизникам, але не довіряє усьому, що визначає політику, стратегію або економіку країни,  а також банкам та бізнесу. Через це у нас дуже великі трансакційні витрати – витрати на недовіру. Коли ви не довіряєте підприємцю, а він не довіряє вам як партнеру, ви обидва закладаєте великі витрати на ризик. Коли немає стійкої гривні, підприємці закладають у ціну не тільки реальні витрати, але й перспективу того, що гривня може різко впасти, і доведеться потім компенсувати це. Вони закладають це в ціну, а ми сплачуємо, хоча це не об’єктивна ціна», – підкреслив фахівець.

За його словами, саме через це ми сплачуємо за комунальні послуги більше, ніж люди з більшими статками у розвинених країнах. Відповідно до наших статків ми сплачуємо у сім разів більше, аніж у Європі.

«Проте українці продовжують жити надіями. Порівняльно з 2013 роком, у нас, як не дивно, незважаючи на війну та падіння рівня життя, на питання «Які почуття у вас виникають, коли ви думаєте про Україну і про власне життя?» надії більше, ніж було у 2013 році і навіть за два роки до нього (43% проти 33%). Чому? Є почуття, що ми не безправні. Що у ситуації, коли терпіти буде неможливо, ми зможемо все змінити – маю на увазі Революцію Гідності», – резюмував соціолог.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ