Віктор Лешик: Моя зустріч із ангелом

Віктор Лешик, журналіст
Віктор Лешик, журналіст

Ангели — вони різні, мабуть, бувають. Не відразу і впізнаєш.

Їхав учора рано-вранці за козиним молоком уздовж Стугни. Дорога… одна назва. До того ж сніг, дощ… А тут зустрічна. Взяв я правіше — та так і залишився в піску. Мій «Шевроле»-седан із переднім приводом, ніби жук, швиденько став зариватися в яму.

А ось їде молодий чоловік на джипі. Махаю йому.

Зупинився.

— Колись виручу, — каже, — але не сьогодні. На роботу поспішаю.

— Ну, гарного дня. Навіщо зупинявся? — думаю. — Начебто ще не так і глибоко, щоб милуватися?

Чекаю. Місце красиве і пустельне — кози в інших місцях не живуть ).

Бачу: підстрибує на вибоїнах битий-перебитий брудно-синій «Фольсфаген». Сам зупинився. Дістав троса, зачепив, не пішла. Бачу — лопатка саперна в його багажнику, я трохи відкопав.

Доки я копав, він мовчки курив. Смикнули, вийшло.

Трос змотав, ляснув мене по плечу. І доки я йшов до керма, його вже не було.

Може, це ангел був? Хто б не був ти, спасибі!

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ