Володимир Тищенко: Кличко і Гриценко – співучасники найбільшої афери Черновецького

Володимир Тищенко, відеоблогер
Володимир Тищенко, відеоблогер

24 лютого Вищий адміністративний суд України скасував рішення суду апеляційної інстанцій, яким було визнано незаконне рішення Київради Черновецького про надання олігарху Василю Хмельницькому 147 гектарів Біличанського лісу.

Щоб залишити рішення «космічного» мера в силі, судді Любов Гончар, Сергій Чалий  та Андрій Логвиненко винесли рішення, яке взагалі суперечить чинному законодавству, узаконивши крадіжку землі вартістю в понад мільярд гривень. Головуюча в даній справі суддя Любов Гончар раніше вже задовольняла касації одіозного олігарха Хмельницького.  У 2015 році вона скасовувала законне рішення апеляційної інстанції і дозволила Хмельницькому заради незаконного будівництва житлового комплексу знищити 4,5 га парку по вулиці Львівська, 15 у Святошинському районі Києва.

Варто зазначити, що олігарх, ймовірно, зміг вплинути не на всю судову колегію, оскільки при оголошені рішення стало відомо, що суддя Андрій Логвиненко написав окрему думку, тобто не погодився з винесеним рішенням. З чим саме не погодився Логвиненко стане відомо пізніше, коли буде написаний повний текст рішення. Тоді ми його оприлюднимо.

Заангажованість судді Гончар було видно з самого початку коли вона відмовила перенести судове засідання в зв’язку з неявкою представника відповідача Київської міської ради. Суддя не взяла до уваги аргументи нардепа Юрія Левченка, який у справі є третьою стороною, щодо повернення вкраденої землі київській громаді.

На сесії Київради 11 лютого нардеп Левченко з трибуни звинуватив Кличка утому, що той кришує найбільшу земельну аферу Черновецького і не визнає позов громади, юристи якого навмисно не ходять на судові засідання. На що секретар Київради Володимир Прокопів в присутності Кличка запевнив нардепа, що на наступному судовому засіданні у Вищому адмінсуді 24 лютого вже точно будуть присутні представники Київради, оскільки мер надав відповідне доручення. Кличко не заперечив.

Як і раніше,  Кличко в очах громади не дотримався свого слова і його юристи на суд знову не прийшли. Коли я перепитав, чому ж не було представників на суді, Прокопів робив великі очі.

Історія найбільшої земельна афера Черновецького

За часів міністра оборони Анатолія Гриценка землю військової частини в Біличанському лісі нібито передали місту Києву. Тобто Міноборони фактично відмовилося просто так від своєї землі. Щоправда оригіналу документу, який би посвідчив передачу цієї землі тоді так і не виявили, на суд екс-міністр Гриценко не приходив, а журналістам поясним, що достаменно не пам’ятає, чи підписував як міністр документ, згідно з яким Міноборони відмовлялося від своєї землі.

Київрада після того, як нібито отримала листа він Міноборони, за часів Леоніда Черновецького оперативно і безкоштовно передала територію колишньої військової частини житлово-будівельному кооперативу «Житлобудсервіс» для будівництва кооперативного житла. Фейковий кооператив був заснований двома студентами, які на той час жили в гуртожитку і ТОВ «Юкрейніан Лігал Асістенс», засновником якої є той таки Хмельницький.

Як з’ясувалося пізніше, ніхто ніякого кооперативного житла тут будувати не збирався. Отримавши землю у власність, кооператив відразу передав її в якості внеску до статутного фонду фірмі Хмельницького ТОВ “Біонік Ленд” і відразу самоліквідувався. Виділення одним рішенням 147 гектарів, вартість яких оцінюється понад в мільярд гривень, вважається найбільшою земельною аферою часів Черновецького.

Мапа

Активісти в суді оскаржили це незаконне рішення, щоб не дати Хмельницькому знищити Біличанський ліс, побудувавши там елітне котеджне містечко «Біонік Хілл».

«Нам тоді дуже допомагали активісти і зі Святошинського району, і з Коцюбинського, які надавали посильну медійну підтримку й розміщували статті на провідних інформаційних ресурсах та на сайтах громад відтоді, як ми ведемо боротьбу в судах», – розповідає нардеп від «Свободи» Юрій Левченко.

Роль Кличка – саботаж повернення землі киянам

На початку 2013 року, ще за попередньої влади, депутати Київради проголосували за план території забудови військової частини при тому, що для ознайомлення депутатам план на сесійному засіданні так і не роздали. Про це писав тоді Андрій Скіпальський для «Української правди» та «Громади Приірпіння», чинний експерт Реанімаційного пакету реформ.

Тоді на сесійному засідання для забудовників було важливо отримати погодження для прокладання дороги через Біличанський ліс. Захисники Біличанського тоді перед сесійним засіданням пікетували Київраду.

Коли очільником столиці став Віталій Кличко, в суди по справі військової частини в Біличанському лісу від Київради продовжував ходити юрист часів Черновецького – Євген Палій, який як і за часів голови КМДА Олександра Попова відстоював законність рішення “молодої команди” космічного мера.

На запитання в суді, чому представник Київради заперечує проти позову і повернення місту дорогоцінної землі, Євген Палій відповідав, що секретар Київради видав йому доручення, що унеможливлює подібні дії.

Виконавши покладене на нього завдання, Палій отримав підпивщення на посаді – став начальником юридичного відділу Оболонської райдержадміністрації.

Після цього активісти у Кличка почали вимагати, щоб він надав відповідне доручення своєму юристу визнати позов громади. Однак як тільки мова
заходила про військову частину в Біличанському лісі – Кличко тікав, уникаючи будь-яких відповідей.

Правозахисник Олександр Дядюк, який представляв інтереси громади в суді по справі землі військової частини, неодноразово виступали з трибуни Київради, розповідаючи про зацікавленість мера в тому, щоб місту не була повернута дорогоцінна земля.

Щоб змусити Кличка залишити землю військової частини в спокої, громада почала пікетувати сесії Київради.

Попри позицію мера, 4 серпня 2014 року Київський апеляційний адмінсуд, частково задовольнив позов громади, щодо повернення землі місту. Суд визнав незаконним рішення Київради Черновецького від 8 жовтня 2009 року в частині передачі земельної ділянки на якій знаходяться будівлі Міністерства оборони України.

Але попри це, через два тижні Кличко підписує розпорядження №906 про затвердження проекту щодо виділення з міського бюджету 330 мільйонів гривень на будівництво під’їзної дороги та зовнішніх інженерних мереж до приватного об’єкту олігарха Хмельницького «Біонік Хілл», про що йшлося вище.

Розпорядження Кличка про надання 330 млн. грн.

Щоб унеможливити перерахувати кошти киян на проект олігарха, громада почала проводили пікети та прес-конференції. Завдяки цьому Кличко скасував своє ж рішення. Але в силі залишилося рішення, ухвалене за часів Олександра Попова. Цю дорогу, яку так лобіювали, можна побачити навіть на схемі Нацпарку, до якого колишня територія військової частини не увійшла.

Схема Національного парку «Голосіївський»

Паралельно з адміністративним процесом ішов ще й господарський. За депутатським зверненням Юрія Левченка заступник Генерального прокурора України в інтересах держави подав позов до Київради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання відсутності прав фірми Василя Хмельницького на землю, та відновлення становище яке існувало до порушення.

Оскільки дії мера, які можуть мати корупційний інтерес почали набирати розголосу, Кличко нібито дав вказівку представникам Київради не ходити на судові засідання пов’язані з землею військової частини.

Ймовірно, що Кличко отримав, чи отримає в майбутньому великий заробіток від реалізації проекту «Біонік Хілл», оскільки заради наживи, мер навіть пішов на злочин, не виконавши ухвали Апеляційного господарського суду Києва про обов’язкову явку представника Київради на судове засідання.

Під час слухання справи, суд задовольняв клопотання громади про перенесення судових засідань в зв’язку з неявкою відповідача. Суддям, які мали вирішити спір на мільярд гривень, самим було важливо почути позицію Київради щодо 147 га землі.

Коли стало очевидно, що представники Київради ігноруючи ухвали суду, не збираються приходити на судові засідання, 8 вересня 2015 року Апеляційний господарський суд Києва залишив рішення суду першої інстанції в силі, який повернув вкрадену землю киянам.

Варто зауважити, що з моменту подачі позову 8 вересня 2014 року і до моменту винесення рішення апеляційним судом 8 вересня 2015 року, пройшов рівно рік, за який представники Київради жодного разу не з’явилися до суду.

Журналістами (програми «Наші гроші») було встановлено, що держава потайки виділила олігарху Хмельницькому 50 мільйонів гривень під приватний проект на території військової частини в Біличанському лісі. У 2012 році Державна інвестиційна компанія перерахувала гроші ТОВ «Біонік Девелопмент» в якості інвестиційної позики. Кредитна ставка – символічні 4% річних, строк – 15 років, застава – віртуальна (майнові права на об’єкти, які колись будуть збудовані на території військової частини). Гроші досі лежать в банку олігарха «Хрещатик». Відсотки, які сплачує Хмельницький за користування позикою, значно менші ніж банк заробляє надаючи власні кредити.

Залишається лише здогадуватись, яким чином олігарх переконав судову колегію Вищого господарського суду України Добролюбову Т.В., Гоголь Т.Г., Данилову М.В., Мачульського Г.М. та Швець В.О., скасувати законні рішення попередніх інстанцій і повернути йому 147 га.

Хто стоїть за аферою з боку Міноборони?

Знаково, що у 2010 році у Коцюбинському балотувався на селищного голову колишній заступник міністра оборони – В’ячеслав Кредісов, який під час передвиборчої кампанії розповідав саме про те, що будуватиметься поруч з селищем Технопарк й у нього у зв’язку з цим були великі плани. Кредісов не пройшов, але з його команди до селищної ради потрапили три депутати: прогульник Юрій Миколаєнко, Надія Бігун та Ярослав Салівонов.

Перший крок для проведення дерибану розпочав саме заступник міністра оборони В’ячеслав Кредісов. У матеріалах справи міститься копія листа, яким В’ячеслав Кредісов, як заступник міністра оборони, зимою 2006 року відмовився від землі під військовою частиною. Проте скоро махінатори земельної афери зрозуміли, що у заступника міністра оборони немає таких повноважень і 25 липня 2006 року, вже за підписом самого міністра Гриценка в КМДА реєструються ще два листи з аналогічним змістом. В листах адресованих меру Черновецькому і Київраді йдеться про те, що до Міністерства оборони України звернулося ТОВ «Столиця Центробуд» з клопотанням щодо надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га, що розташована на території військового містечка №136 у Святошинському районі по вул. Пономарьова, 1-А у м. Києві.

Лист-відмова на Черновецького і на Київраду

Нібито у зв’язку з тим, що «Столиця Центробуд» має надати військовим якесь житло, Міноборони надає згоду на припинення права користування земельною ділянкою.

Амнезія екс-міністра, який не пам’ятає чи підписував ці листи, пояснюється тим, що вже доведено, що листи були підписані Гриценком заднім числом і з цього  приводу розслідується кримінальне провадження. У двох листах за підписом Міністра оборони від 25.07.2006 вказана назва вулиці Пономарьова, 1-А, якої на той момент взагалі не існувало. Дана вулиця з’явилася на карті Києва і отримала свою назву лише через 8 місяців.

Про підписання і реєстрацію листів Гриценка заднім числом вказує ще й те, що на них відсутні штрих-коди, які завжди ставляться при реєстрації всіх листів за підписом Міністра в адміністративному департаменті Міноборони. Фальшування документів робилося настільки бездарно, що навіть листи Гриценка на Київраду і Черновецького мають оди і той самий вихідний номер.

Екс-міністр оборони за підробку документів має понести кримінальну відповідальність. Згідно статті 366 Кримінального кодексу України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, які  спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.  Крім того Гриценко заробив ще на одну статтю, перевищивши свої повноваження, не маючи права особисто відмовлятися від землі під військовою частиною, оскільки це є компетенцією Кабінету Міністрів України. Згідно статті 364 КК України за зловживання владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, екс-міністра можуть позбавити волі на строк від трьох до шести років.

Вчора достеменно стало відомо, що оригінали листів-відмов від землі, які Гриценко не пам’ятає чи підписував, дійсно існують. Про це в судовому засіданні заявив представник Міністерства оборони (відповідач №2), підтвердивши це документально. Суду було надано документ, який свідчить, що спочатку заступник міністра Кредісов 08.02.2006 підписав лист №227/9/520а, яким він відмовився від землі Міноборони, потім, 25.07.2006 року міністр Гриценко підписав ще два аналогічні листи з одним вихідним номером №220/2831, на Черновецького і Київраду, якими він також відмовився від землі.  Але через 20 днів Гриценко підписав ще одного листа №220/3314 від 15.08.2007 року, яким він відкликав попередні свої листи і свого заступника Кредісова про відмову від 147 га.

Лист про відкликання попередніх листів

Оскільки на листі-відкликання також відсутній необхідний штрих-код адміністративного департаменту Міноборони, то очевидно, що всі листи Гриценком були підписані заднім числом і зареєстровані в потрібні дні.  Лист про відкликання згоди щодо відмови від землі Гриценку був потрібен для уникнення від кримінальної відповідальності про яку він знав відмовляючись від 147 га.

Попри всі махінації олігарха Хмельницького, екс-міністра Гриценка, екс-мера Черновецького та його наступника Кличка, активісти на цьому не зупиняться і оскаржать незаконні рішення касаційних інстанцій у Верховному суді України. Одночасно активізують досудове розслідування кримінального провадження, яке ведеться правоохоронними органами щодо дій екс-міністра. Нардеп Юрій Левченко пообіцяв звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії ради суддів та до Національного бюро розслідувань щоб притягнути до відповідальності суддів, які виконали ймовірно замовлення одіозного олігарха.

Отже зараз можна впевнено стверджувати, що Кличко продовжує справи «космічного» мера, якого зараз з нами немає, але його справи дійсно продовжують жити. Кличко все робить для того, щоб вкрадена у киян земля залишилась у олігарха Хмельницького. Чому представники Київради, як відповідачі не ходили на судові засідання, Кличко аргументує тим, що це його право куди мають ходити його юристи. Слова мера нам також підтвердив директор Департаменту земельних ресурсів Олексій Поліщук, надавши письмову відповідь.

Відповідь Полішука чому юристи Київради не ходять на судові засідання

Тож хто справді захищає інтереси киян – робіть висновки.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ