Володимир Тищенко: Російські вуха в лавах «Самопомочі»

Володимир Тищенко, відеоблогер
Володимир Тищенко, відеоблогер

В житті часто трапляється – потягнеш за ниточку і починають відбуватися несподівані речі. Все почалося з того, що столичний депутат Роман Марченко (фракція «Самопоміч») пішов на безпрецедентний крок, вирішивши скасувати рішення Київради про створення скверу в центрі Києва та передати гектар зеленої зони забудовнику. Прикривалось це скандальне рішення тим, що Марченко, як один з найкращих юристів України, нібито помітив порушення при створені скверу попередньою каденцією депутатів і вирішив виправити їх помилку. Здавалося б нічого дивного, знаючи як працюють наші депутати, але…

Якщо депутат Марченко дійсно так пильнує про законність рішень своїх попередників, то чому за дев’ять місяців своєї роботи в Київраді він подав лише один проект рішення, саме про скасування скверу? Якщо слідувати такій логіці, то виходить, що у знаного юриста не має жодних питань до рішень Київради Черновецького та Попова?

Про моральність рішення з ліквідації скверу в даній статті не йдеться. Краще згадати про інші «добрі» справи Романа Марченка. А їх чимало…

Частина перша. Повернення земельної ділянки під колишнім Сінним ринком у комунальну власність.

Для початку кілька фактів: Марченко – співзасновник юрфірми «Ільяшов та партнери». І хоча він за безцінь продав свою долю – 400 тисяч гривень за 50% компанії з багатомільйонними прибутками, він і надалі продовжує числитися старшим партнером компанії. І просуває через фракцію «Самопоміч» вигідні для себе та юркомпанії речі. Яскравий приклад: позиція «Самопомочі» щодо забудови на території знищеного Сінного ринку. Нібито все красиво: Марченком було подано депутатське звернення міському голові, у якому після висновку експертизи він зазначає, що земельна ділянка вибула із володіння громадою за заниженою ціною і тому має бути повернена громаді. Більше того, саме за зверненням Р.Марченка Національна поліція відкрила кримінальне провадження, направлене на повернення майна місту.

Втім, диявол криється в дрібницях. Справа в тім, що землю під Сінним ринком не тільки незаконно викупили, але свого часу відібрали з оренди у двох компаній ТОВ «Сінний Ринок» та ТОВ фірма «ФЕРРО», то ж і після повернення у комунальну власність, земля має повернутися в оренду зазначеним компаніям.

А тепер варто з’ясувати, що це за компанії. ТОВ «Сінний Ринок» за даними реєстру юридичних осіб належить на 98% казахському АТ «БТА Банк». Є і рішення суду від 10.08.2012 року, про те як банк став власником. У суді банк представляв юрист ЮФ «Ілляшев та партнери» Арсеній Герасимів. До речі, цей юрист зараз допомагає Марченку і через суд намагається скасувати рішення Київради про створення скверу на вул.Глибочицькій, 5. Щоб не «палити контору» про конфлікт інтересів між Марченком та забудовником, Арсеній Герасимів всім розповідає що не знає хто такий Марченко і не чув про юрфірму «Ілляшев та партнери».

ТОВ фірма «ФЕРРО» теж недалеко пішла. На початку 2014 року було розпочато банкротство цієї компанії, після чого у справу в літку 2015 року ввійшли такі собі Дочірнє підприємство «КВМ» та АО ЮФ «Ілляшев та партнери» у якості інвесторів: 02.07.2015 процес ліквідації було припинено та розпочато процес санації.

Що ми маємо? Роман Марченко щонайменше з 2012 року разом зі своєю юридичною компанією займався поверненням землі під колишнім Сінним ринком в інтересах казахського БТА банку, а зараз в інтересах цієї юридичної особи активно повертає їм землю вже як депутат Київради від «Самопомочі». До речі, БТА банк за допомогою групи Марченко вже не раз намагався повернути собі цю ділянку через суди, але зупинив безнадійні спроби у грудні 2014 року. І ось тепер, з обранням свого ключового юриста до Київради, спроби поновилися, але вже під прикриттям громадськості та фракції об’єднання «Самопоміч».

Втім, дехто може сказати: може це прикрий збіг обставин і АТ «БТА Банк» такий собі меценат, що наймає дуже недешеву юридичну фірми лише для повернення майна громаді? Ось це навряд чи, адже одночасно БТА банк, якого у судах представляв все той же юрист ЮФ «Ілляшев та партнери» Арсеній Герасимів, намагався забрати собі у ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 80% побудованого житлового будинку за адресою бульвар Перова, 10-12 – останнє засідання ВГСУ відбулося 25 травня цього року. Варто нагадати, що ПАТ «ХК Київміськбуд» на 80% належить територіальній громаді, а сам будинок побудовано за кошти інвесторів. У випадку досягнення АТ «БТА Банк» своєї мети, реальні збитки територіальної громади склали би сотні мільйонів гривень, а сотні сімей киян могли залишитися без свого житла. Ось так без лишніх сентиментів новий казахський власник вибиває із киян за допомогою Романа Марченка та його компанії кошти, що зникли за часів Мухтара Аблязова.

Щоб зрозуміти, на що здатен наш герой заради гонорарів АТ «БТА Банк», достатньо прочитати його інтерв’ю російському виданню Вести.Ru, яке він дав вже будучи депутатом Київради від об’єднання «Самопоміч» 28 грудня 2015 року. Тим, хто не довіряє російським джерелам, може прочитати передрук безпосередньо на сайті ЮФ «Ілляшев та партнери».

Отож про що йдеться в інтерв’ю російським Вестям:

«- Почему решено выдать обвиняемого именно в Россию?

– Действительно, Верховный суд Франции оставил без изменений решение Апелляционного суда города Лиона о возможности экстрадиции Мухтара Аблязова в Россию и Украину, а правительство Франции определило выдать банкира именно в РФ. Для России это важный сигнал — фактически подтверждено, что суды ЕС не сомневаются в качестве работы российской правоохранительной системы и признают обеспечение в России права на справедливый суд».

марченко рос 11

Сподіваємось, не треба нагадувати про якість роботи російської правоохоронної системи і забезпечення у Росії права на справедливий суд, тим більше враховуючи політичну складову справи проти опозиційного до казахської влади Мухтара Аблязова. До того ж саме рішення про видачу Аблязова саме Росії, скоріше виглядає як прихована компенсація за «Містралі» – «прибуток» для російського бюджету від винесення вироку саме в Росії з наступною конфіскацією майна може становити мільярди доларів.

Але ж чого тільки не скажеш, щоб забезпечити сталу роботу відділень своєї компанії у анексованому Криму та Росії, тим більше що ЮФ «Ілляшев та партнери» відкрили їх нещодавно – у серпні 2014 року у Семфірополі (тобто вже після захоплення Криму росіянами) та у березні 2015 року у Москві. Чи треба говорити, що Марченко на той момент офіційно був співвласником даної компанії?

Взагалі є дуже великі сумніви, що українська сторона, якою від імені Генеральної прокуратури України керував найнятий АТ «БТА Банк» Роман Марченко (і допомагав йому наш старий знайомий Арсеній Герасимів), під час розгляду справи про екстрадицію Аблязова не зробила все можливе, щоб було прийнято рішення саме про передачу Росії. Що може бути легше, чим надати докази сумнівної якості «справедливих» російських судів? Особливо, коли ці самі суди ухвалювали дикі рішення щодо українських політв’язнів.

Треба бодай трохи зупинитися на кримінальних справах, що стали наслідком співпраці Романа Марченка та АТ «БТА Банк» у питанні екстрадиції Аблязова із Франції і були відкриті за фактами корупції. Типовим прикладом є кримінальне провадження №42014100000000958 від 30.07.2014 року. На жаль, інформації про нього небагато, але й вона вражає: слідчий мав допитати юриста ЮФ «Ілляшев та Партнери» щодо обставин представництва інтересів АТ «БТА Банк» та отримати відповідь згідно запиту від 26.08.2014 р. до ЮФ «Ілляшев та Партнери». Слідчий не отримав і не допитав, і знову 06.10.2014 р. спрямував до ЮФ «Ілляшев та Партнери» повторний запит. Знову нічого не отримав і вже 20.10.2014 року закрив кримінальне провадження. Ось так робляться справи.

До речі, не лише питання екстрадиції із Франції стало предметом кримінального розслідування в Україні. 29 травня 2015 року за матеріалами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42015000000001033 зареєстроване кримінальне провадження за фактом вчинення службовими особами Генеральної прокуратури України протиправних дій при зверненні за міжнародною допомогою у вигляді видачі (екстрадиції) в Україну». СБУ – це не ГПУ, з якою активно співпрацював Роман Марченко, тож кримінальне провадження вже так просто не закрили.

Деякі подробиці справи легко знайти у ЄРСР за номером кримінального провадження.

«З матеріалів вбачається, що у період 2012-2013 років під час звернення за міжнародною допомогою до компетентних органів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у вигляді видачі (екстрадиції) з цієї країни розшукуваного підозрюваного у кримінальному провадженні громадянина України ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України службові особи Генеральної прокуратури України, зловживаючи наданими їм владними повноваженнями та службовим становищем усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 543, 573 та 594 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 26 та 52 Закону України «Про прокуратуру», Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, умисно протиправно відмовилися від представлення інтересів правоохоронних органів України у суді Сполученого Королівства у цій справі уповноваженим офіційним органом британської сторони – Королівською прокурорською службою та незаконно залучили ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» в якості представника Генеральної прокуратури України у британському суді у цій справі про екстрадицію.

У свою чергу, ТОВ юридична фірма «Ілляшев та партнери», діючи від імені Генеральної прокуратури України, залучила британську Юридичну фірму «Нортон Роуз» в якості представника Генеральної прокуратури України у суді Сполученого Королівства у справі про екстрадицію підозрюваного ОСОБА_3

При цьому, витрати з представництва Генеральної прокуратури України у британському суді у цій справі в загальній сумі понад 320 тисяч євро зазначеним юридичним фірмам сплачувалися за рахунок «БТА Банк» (Республіка Казахстан)».

Є серед ухвал і інформація щодо сум, які отримували ЮФ «Ілляшев та партнери» – лише за 11 місяців в період з 18.05.2012 по 13.04.2013 їм за надані АТ «БТА Банк» послуги було переведено понад 3 мільйони доларів США.

На цьому можна завершувати першу частину нашого циклу, але спочатку пару слів про таке собі Дочірнє підприємство «КВМ», що вже згадувалось нами у самому початку. Ця невеличка чисто технічна компанія лише трохи замішана у справі Сінного ринку, але відіграє важливу роль у рейдерських діях на користь банку Надра, що проводились за допомогою ЮФ «Ілляшев та партнери» в інтересах такого собі пана Фірташа, але про ці «добрі справи» ми розповімо іншого разу.

Загалом, вже зараз депутата Київради, одного з найкращих юристів та власника однієї з найкрутіших юридичних фірм  Романа Марченка, який успішно працює з Росією, а також виконує замовлення Кремля, сміливо можна назвати рейдером-ватніком. Дивно, що депутати та члени «Самопомочі» роблять вигляд, що не знають таких речей, які є в публічному доступі.

P.S. Якщо щось з написаного вище є неправдою – то щоб відбілити свою репутацію, партія «Самопоміч» мала б подати на мене позов та змусити мене спростувати звинувачення в адресу їхнього депутата, якого вони так захищають. А якщо ж правда – «Самопоміч» може зробити вигляд що про це ніколи не знала і вигнати рейдера-ватніка з своїх лав. Дилема непроста, враховуючи те, що щось з награбованого Марченком, може осідати й у партії.

Далі буде.

Джерело: Володимир Тищенко

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ