Володимир Тищенко: Як «Самопоміч» позбавляє столицю скверу (аналіз «липового» проекту)

Володимир Тищенко, відеоблогер
Володимир Тищенко, відеоблогер

У давні часи, коли навчання у ВНЗ ще не було умовністю та був жорсткий контроль, один відмінник, аби пожартувати та перевірити власну здогадку, написав у дипломній роботі: «В системі охолодження планується використовувати двох негрів з опахалами». На зауваження своїх друзів він відповів: «У мене в заліковій книжці одні п’ятірки, тож диплом все одно ніхто читати не буде – вони впевнені, що там усе ідеально». Захист пройшов без зауважень. У викладачів та екзаменаторів дійсно не було жодних сумнівів щодо змісту диплому, тож вони його і не перевіряли. Невідомо, скільки дисертацій захистили психологи на подібних особливостях поведінки людей, але цей ефект добре відомий і широко використовується, в тому числі для проведення різного роду афер в органах місцевого самоврядування.

Розглянемо, як це працює, на прикладі проведення окремо взятого проекту рішення Київської міської ради, а саме єдиного за 7 місяців проекту авторства депутата від «Самопомочі» пана Марченка, яким передбачено скасувати вересневе рішення Київради про розірвання договору оренди землі за порушення його умов (не завершено забудову за 3 роки) і створення скверу, та повернути релігійному управлінню Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормонам, РУ ЦІХСОД) майже 1 гектар землі на вулиці Глибочицькій.

Вихідні дані (так би мовити, очікування наших «екзаменаторів»):

Проект подається від депутата опозиційної до нинішньої київської влади фракції – партії «європейського зразка» «Самопоміч». Ну не стануть же вони проводити якусь аферу та ризикувати своєю репутацією, авжеж? Над проектом вже через день після складання присяги депутата почав працювати Роман Марченко – співзасновник юридичної фірми «Ілляшев та партнери» та один із найкращих юристів Украйни за різноманітними, в тому числі міжнародними, рейтингами. Щоправда, широкій публіці пан Роман відомий хіба що за публікаціями у ЗМІ з красномовними назвами «Где сейчас юрист, прикрывавший Фирташа-Левочкина» та «Одіозний суддя заборонив Мін’юсту притягати до відповідальності розпорядника майна «Сумихімпрому» Марченка». Проте ті публікації були у далекі 2014 та 2015 роки – пан Роман, напевне, змінився за минулий час, бо інакше добродій Гусовський не включив би його у списки «Самопомічі», авжеж (знову)? У будь-якому разі, людина на кшталт Фірташа не працювала би з поганим юристом, тож і «придовбатися» до проекту Марченка пересічному депутату Київради годі й сподіватися, авжеж (утретє)? Три «авжеж» – більш ніж досить як для членів самої «Самопомічі», так і для решти депутатів Київради, щоби вірити на слово і навіть не намагатися розібратися, для чого саме їх використовують.

А ось ми – люди, так би мовити, темні: що воно таке ці «європейські зразки», не знаємо, рейтинги юристів не читаємо, тож взяли і переглянули уважно, що саме пан Марченко написав у своїй «дипломній роботі».

Ну і як можна охарактеризувати поданий проект? «Скандальний» – це дуже м’яко сказано, адже Київрада має ліквідувати сквер, створений перед минулими місцевими виборами на вимогу місцевих мешканців, та повернути під забудову земельну ділянку юридичній особі, яка за 10 років навіть не розпочала будівництва, хоча за умовами договору оренди (№ 91-6-00490 від 26.09.2005 р.) мала завершити забудову за 3 роки. До того ж, повернення ділянки йде шляхом скасування попереднього рішення Київради. А ось зі скасуванням власних рішень у органів місцевого самоврядування є дуже жорсткі обмеження – є рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, яке кожен місцевий депутат має знати, як «Отче наш». У цьому рішенні зазначено наступне:

  1. ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання;
  2. органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо, відповідно до приписів цих рішень, виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

В усіх інших випадках – місцеві ради мають повну свободу дії.

А що ми маємо? Договір оренди розірвано – цей пункт вичерпав свою дію і його не можна вже скасувати. Договору оренди вже не існує з 24.09.2015 року. Так чи може «воскреснути» договір? Так, але лише в одному випадку – якщо суд визнає незаконним рішення Київради, яким його розірвано. А що Київрада? Київрада може повернути землю мормонам, але лише шляхом ухвалення нового рішення про передачу цієї ділянки в оренду. Марченко ж пропонує внести зміни в де-юре і де-факто неіснуючий договір шляхом підписання додаткової угоди.

І про сквер не можна забувати: з його створенням виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин (в даному разі – місцева громада) заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як не крути, але з Конституційним Судом не посперечаєшся – рішення незаконне і легко буде скасоване в суді.

Так, може, юрист Марченко просто не знає про це рішення Конституційного Суду? Може, він його і не читав, але про існування йому достеменно відомо – пан Роман посилається на це саме рішення у своєму проекті рішення, але стверджує прямо протилежне. Невже це ніхто не помітив? Ще й як помітили, адже депутат від мікрорайону, де збираються знищити сквер, Святослав Кутняк, про це казав на кожному етапі розгляду проекту рішення, але ж це проект самого Романа Марченка від об’єднання «Самопоміч», засновника ЮФ «Ілляшев та партнери»! Як кажуть, «жираф большой – ему видней!» (с).

Проштовхування проекту рішення йшло за схемою, що прописана як у пояснювальній записці до проекту, так і у зверненні мормонів до Київського міського голови. Основні тези:

  • були придбані старі приміщення дріжджового заводу і на їхньому місці заплановане будівництво молитовного будинку з недільною школою;
  • довгі 10 років церква наполегливо збирала дозвільну документацію, страждаючи від постійних змін законодавства та поганої роботи посадових осіб органів влади та природних монополій;
  • у вересні 2015 року Київрада ухвалила незаконне рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки та створення на цій території скверу;
  • допущену помилку Київради потрібно виправити і повернути релігійній громаді ділянку, в іншому разі релігійна громада вимушена звернутися до суду з вимогою до міста компенсувати завдані збитки, а витрати її склали понад 22 млн. грн.

На всіх етапах депутати Київради охали, ахали, сумно жалілися на відсутність коштів на компенсацію, посилались на наявність майна на земельній ділянці і підтримували мормонів. На всіх етапах депутат Київради Святослав Кутняк (який був суб’єктом подання вересневого розірвання договору оренди з мормонами та створення скверу) запевняв, що жодного майна немає, що все майно знесли ще до укладання договору оренди, але «тут нам сам Марченко і представник церкви (вони ж християни – брехати не будуть!) чесно все розповіли і півсотні сторінок документів надали!». І так три постійні комісії, одне засідання Київради, два засідання спеціально створеної комісії Київради…

Здавалось би, півсотні сторінок документів це чимало – може і вистачити, щоб довести хоча б головні аргументи, на які «велись» депутати: порушення умов договору сталося не з вини мормонів, і вони доклали всіх зусиль для виконання умов договору (тобто Київрада не мала права розірвати договір за порушення його умов) та мормони зазнали значних збитків, які доведеться компенсувати з куцого бюджету Києва, а створення скверу теоретично неможливо до вирішення майнових питань.

А що ж там за документи? Відсутність вини мормонів мають довести копії архітектурно-планувальних завдань, що їх отримували з 2003 року з наступними змінами, містобудівні умови та обмеженні забудови земельної ділянки за 2012 рік, експертна оцінка проекту будівництва від 26.07.2013 р.

Вибачте, яким чином ці документи можуть довести, що землекористувач вжив необхідних заходів для забудови? Перший заступник голови постійної комісії КМР з питань містобудування та землекористування та юрист в одній особі не знає, які саме документи необхідні для будівництва і можуть слугувати доказами? Чому немає хоча б договорів на розробку проекту будівництва та історико-містобудівного обґрунтування? Таке має помітити будь-який депутат із профільної комісії (якщо він хоча б перегляне проект рішення з доданими документами). Дивно. Навіть дуже дивно, адже головне виправдання мормонів – «чисельні зміни законодавства», річ універсальна і у разі ухвалення Кїврадою проекту Марченка кияни де-факто отримають собі на голову ідеальну «відмазку» для забудовників, що порушують умови договорів оренди землі. Чи самі депутати замислювались, як вони далі на боротьбі з порушниками піаритися будуть?

Ну, може, хоча б щось цікаве в цих документах на майбутнє будівництво знайдеться? Таки дещо є:

fig_1
Фото 1

В експертній оцінці (сторінка 34 матеріалів проекту рішення, фото 1) вказано, що завдання на розробку проекту затверджено президентом РУ ЦІХСОД 16.11.2012 р. – лише через 7 років після підписання договору оренди почалося проектування молитовного будинку, а вже менш ніж за 9 місяців з’явилася експертна оцінка розробленого проекту будівництва – за чинним законодавством, 5 днів на реєстрацію декларації про початок будівельних робіт – і будуй собі! Але мормони після цього знову нічого не робили. Як із 2005 по осінь 2012, так і з літа 2013 року по 2015 рік – жодних дій, окрім отримання вихідних даних на проектування. Тому жодних необхідних документів для доведення відсутності вини землекористувача Роман Марченко і не додав до свого проекту – лише кипа макулатури для загального об’єму.

Йдемо далі. Копія рішення КМР №247/407 від 30.01.03 р. про передачу РУ ЦІХСОД земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель та споруд. Постійте! Але у проекті рішення та пояснювальній записці Марченко власноруч зазначає, що земельна ділянка передана на підставі рішення КМР № 149/2725 від 17.03.05 р. – це рішення про передачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою, і його до проекту не додано. Знаний юрист ненавмисно переплутав документи і додав копію рішення Київради, яке ніде не фігурує? Запам’ятаємо.

Копія договору купівлі-продажу майнового комплексу від 26.04.2001 р. Де актуальна інформація про майно? Де виписка із реєстру прав або акти про знесення нерухомого майна та списання основних засобів? Це що – знущання над недолугими депутатами Київради? Дуже цікаво – два документи, що викликають купу запитань в уважного читача, а ось у типового депутата-«перегортувача сторінок» створюють враження наявності нерухомого майна на ділянці. Навіщо такі складні маневри? Доведеться переглянути надані Марченко та мормонами документи уважніше.

Бінґо! Але ж це вже не дивує, так? Серед документів є Акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 05.07.2005 р. (більш ніж за два місяці до укладання договору оренди), підписаний президентом РУ ЦІХСОД, (сторінка 13, що символічно) матеріалів проекту рішення, фото 2).

fig_2
Фото 2

Паркан є, невідомий будівельний майданчик є, а ось жодного нерухомого майна немає. Тому і жодних документів щодо куплених у 2001 році будівель колишнього дріжджового заводу, крім договору купівлі-продажу, до проекту рішення і не додано. До речі, і цьому договору в матеріалах проекту робити нічого – він жодного відношення до спірного договору оренди № 91-6-00490 від 26.09.2005 р. не має.

А тепер запитання. Як депутати не побачили, що їх банально дурять, якщо всі докази афери Марченко-мормонів є в матеріалах, що їм надав сам Марченко? Таки не читають, а в найкращому разі сторінки перегортають? Більшість депутатів саме так і робить, але не всі – хтось же від кожної фракції має аналізувати подані проекти, бо складати всліпу кошторис за потрібне голосування ніхто не буде – продешевити можна і отриманих «бонусів» не вистачить, щоб репутацію відмити.

Найбільше всього запитань – до фракції «Самопоміч». Зрозуміло, Роман Марченко – в курсі. Зрозуміло, депутат Ольга Балицька в курсі – вона єдина, крім Марченка, член профільної комісії, тож була зобов’язана детально перевірити проект свого колеги. Зрозуміло, добродій Гусовський мав би детально розібратися – як-не-як, голова фракції, а скандал тягнеться вже більше півроку і може критично позначитися на репутації.

А що інші депутати від «Самопомічі» – фракції, яка хвалиться високим рівнем професіоналізму своїх членів? Любі ви наші, а що у вас за електорат? Нагадати, хто тут орієнтований на інтелектуальний прошарок суспільства? Мої поздоровлення! Ви можете у дурні клеїти інші фракції, але пропустивши проект Марченка з усіма цими ляпами і відвертою брехнею, ви показали своє ставлення до своїх виборців – як до тупого бидла. Всі вже давно звикли: кого не обирай – все одно дурити будуть. Але свій електорат треба дурити на його інтелектуальному рівні. Це Ляшко більшість своїх виборців може тішити вилами та коровою, а для «Самопомочі» це ж неприпустимо. Якщо виборець знайде обман, він має відчувати від цього бодай інтелектуальне задоволення: «Оце так закрутили! Це ж треба було до такого додуматись! Але я молодець – помітив!», а ви своєю бездіяльністю і небажанням напружуватися навіть у принциповому питанні отримали вирок від виборця з формулюванням: «Та за кого вони мене мають?!».

Але повернімося до міфічного майна мормонів на земельній ділянці по вулиці Глибочицькій. На наше щастя, мормони не завжди відповідально ставляться до своєї фінансової документації, і у 2010 році у них була судова тяганина з податковою інспекцією – потрапило туди і питання знесення майна, що нас цікавить (рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2010 № 2а-11132/10/2670).

fig_3

Просто процитуємо (фото 3):

«Станом на 2003 та 2004 рік ці приміщення були зруйновані на 80% та належали до категорії непридатних для нормальної експлуатації, що підтверджується відповідними висновками, доданими до позовної заяви, зокрема висновком Держбуду України в особі Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій від 16.09.2003 р. та висновком Науково-технічного центру «Стройнаука», який складено за результатами обстеження у 2004 році технічного стану будівель за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, 5 (у порівнянні зі станом за 2003 рік), проведеного співробітниками проектно-конструкторського відділу № 1 проектного відділення НДІБК Держбуду України.

За першим висновком від 2003 року, знос будівлі дитячого садочка (Дитсадка? Але ж мормони стверджують, що викупили будівлі дріжджового заводу! Ще й з цим тепер розбиратися. – авт.) складає 74%, а гаражу 80% і технічний стан цих будівель визначено як «старе».

У відповідності до других висновків від 2004 року, знос будівель і споруд за вищевказаною адресою складав 80%, а будівлі і споруди створювали загрозу для оточуючих і об’єкти за зазначеною адресою підлягають знесенню. З огляду на це, як зазначає позивач, будівлі за зазначеною вище адресою були розібрані підрядним підприємством, але не за самостійним рішенням власника, як вважає відповідач, а внаслідок обставин, що не залежали від волі власника.

З цією метою позивачем було укладено договір підряду (№538-776003-75D від 31.03.2005 р.) з науково-реставраційною виробничою фірмою «Реставрація», предметом якого було розбирання/демонтаж конструкцій наявних будівель за вищезгаданою адресою. Роботи були виконані та оплачені у травні-липні 2005 року, що підтверджується актами № 1 від 11.05.2005 р., № 2 від 31.05.2005 р., № 3 від 15.06.2005 р., № 4 від 19.07.2005 р., які залучені до матеріалів справи».

Узагальнимо. В 2001 році РУ ЦІХСОД купує майновий комплекс для його реконструкції у релігійні будівлі (саме на це вони заздалегідь отримали погодження у КМДА та Шевченківській РДА – це прямо зазначено у договорі купівлі-продажу (сторінка 40 матеріалів проекту рішення, фото 4).

fig_4
Фото 4

Протягом 3 років під хазяйнуванням мормонів будівлі, замість реконструкції, дивним чином стають настільки аварійними, що становлять загрозу оточуючим і підлягають знесенню – вони і знесені, на замовлення власника, ще до укладання договору оренди землі (№ 91-6-00490 від 26.09.2005 р.). А зараз РУ ЦІХСОД з допомогою Романа Марченка де-факто шантажує Київраду, залякуючи необхідністю виплати компенсації за цю колишню купу мотлоху, що взагалі не має жодного відношення до договору оренди. Враховуючи, як безталанно все робиться, ми наче маємо справу з досить специфічним, але вкрай ефективним методом дотримуватися заповіді Христа: отримавши за невиконання умов договору оренди ляпаса по «правій щоці», мормони підставили під удар «ліву щоку».

Так а що там у нас з дитячим садочком? Пунктом 3 рішення Київради № 22/123 від 29.10.1998 року (номер якого фігурує в матеріалах до проекту) визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26.12.50 р. № 2970 «Про закріплення земділянки за дитячим садком № 31 Рай.ВНО по вул. Глибочицькій, 5 та надання права побудувати окрему споруду котельні». Зрозуміло, депутати про колишній садок можуть і не знати – не депутатська це справа – посилання на старі правові акти перевіряти. Але тепер вже знають. Агов, депутати! Якщо ви проти скверу, може, хоча б відновите історичну справедливість і організуєте на ділянці будівництво дитячого садка замість раніше приватизованого і знесеного? А ось мормони про колишній дитячий садок напевне знали – ми ж дізнались про нього саме з документів, які 2010 року надали суду самі мормони. Приміщення дріжджового заводу теж були, але лише на ділянці площею 0.39 га. Ну, дійсно, не розповідати ж представнику РУ ЦІХСОД депутатам Київради, що вони викупили колишній дитсадок, територія якого займала більше половини спірної ділянки? Ну, прикрасили трошки свою історію, з ким не буває?..

fig_5
Фото 5

Якщо хтось уважно дочитав до цього місця, він вже має обурено спитати: «Що за маячня? Якщо рішення Київради буде незаконним і легко скасовується у суді, як стверджують автори цієї писанини, то навіщо би знаний юрист Марченко все це городив з ризиком підставитись?». Відповідь на це питання: це ще була приказка. А зараз буде казочка, хоча й не така велика.

Після реєстрації 25.01.2016 р. проекту рішення Київради № 493 роботи пана Марченка РУ ЦІХСОД подає до Київради позов у Господарський суд м. Києва про визнання незаконним та недійсним рішення (№ 6/1909 від 24.09.2015 р.) «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на вул. Глибочицькій у Шевченківському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні № 91-6-00490 від 26.09.2005 р.». Інтереси мормонів у суді за довіреністю від 04.02.2016 р. представляє, як це не дивно, юрист ЮФ «Ілляшев та партнери» Копейчиков М.В. Враховуючи, що розірвання договору оренди було законним, виграти справу в суді можливо лише, якщо Київрада зі свого боку докладе всіх зусиль, щоби програти. Представник Київради своє завдання виконав «на відмінно» (рішення від 18.04.2016 по справі № 910/2566/16): подав клопотання розглядати справу без його участі, а в письмових зауваженнях визнав незаконність рішення № 6/1909 від 24.09.2015 р., а єдине зауваження проти позову – розгляд справи передчасний, адже Київрада сама зараз скасовує своє власне незаконне рішення. Посилався він при цьому на проект Марченка. Зрозуміло, що така офіційна позиція Київради в суді була можлива лише за підтримки керівництва Київради в особі панів Кличка та Прокопіва. Навіть цікаво – що вони отримали взамін?

Взагалі, ситуація з позовом мормонів цікава – депутату Святославу Кутняку, який був суб’єктом подання розірвання договору оренди з мормонами та створення скверу, про позов стало відомо вже після появи рішення господарського суду, так само нічого не було відомо місцевій громаді, на вимогу якої на Глибочицькій у вересні було створено новий сквер. А що далі робила Київрада? А Київрада в особі все тих же панів Кличка та Прокопіва навіть не збиралася подавати апеляцію – лише після підняття скандалу вони були вимушені апеляцію таки подати.

«Болтологічна» позиція пана Марченка після судового рішення першої інстанції суттєво посилилась – тепер він уже без сорому заявляв, що судом встановлена незаконність рішення № 6/1909 від 24.09.2015, тож Київрада просто вимушена підтримати його проект і врятувати київський бюджет від сплати понад 20 мільйонів гривень компенсації мормонам. Після смерті Максима Копейчикова інтереси мормонів у суді почав представляти інший юрист ЮФ «Ілляшев та партнери» Арсеній Герасимів. Позиція у суді не змінилася – Київрада сама визнала незаконність свого рішення, що підтверджується поданим Романом Марченком проектом рішення.

Цікава така гра – юрист і засновник ЮФ «Ілляшев та партнери» як депутат Київради створює начебто доказ для суду, де інші юристи його фірми на підставі цього «доказу» у змові з представниками Київради забезпечують додатковий аргумент для свого боса. Отримавши «пас» із суду від партнерів, Марченко має реальні шанси отримати вже повноцінне рішення Київради, а потім може повертати м’яч своїй команді до суду. А суддям залишиться чисто технічно визнати рішення № 6/1909 від 24.09.2015 р. незаконним і при цьому відмовити у задоволенні другої вимоги про визнання його недійсним, адже Київрада це вже зробить сама. Все – коло замкнулося. Такий собі вузол з двох незаконних рішень (Київради і суду), що породили одне одного і захищають одне одного. Розрубати цей вузол можна у судах вищих інстанцій, але на це знадобиться не один рік і це вже не буде мати жодного сенсу – за цей час на Глибочицькій буде вже справжнє нерухоме майно мормонів, адже збирати документи і будувати, коли це їм дійсно потрібно, вони вміють – подивиться на храмовий комплекс у селі Софійська Борщагівка.

А як же конфлікт інтересів? Він більш ніж очевидний, а значить, за регламентом Київради Роман Марченко взагалі не мав права брати участь в обговоренні цього питання – «Самопоміч» сама мала би зняти з розгляду цей проект і не ганьбити себе ще більше.

«Жодного конфлікту інтересів немає» (с) Роман Марченко.

А що добродій Гусовський? Та ж сама відповідь – «немає конфлікту інтересів, бо… так йому сказав Марченко». Десь ми вже чули подібну риторику: «Пане Кличко, будівництво на березі Дніпра незаконне!» «Я з’ясовував це питання – будівництво законне. Мені так сказав пан Микитась».

Зараз є протокольне доручення Володимира Прокопіва перевірити наявність конфлікту інтересів. Щось підказує, що конфлікту не знайдуть – адже надто багато зусиль у проштовхування проекту Марченка вклав сам Прокопів та інші депутати від «Солідарності». Буде не дивно, якщо за документами юристи ЮФ «Ілляшев та партнери» працюють на РУ ЦІХСОД як приватні підприємці (до речі, вони так само працюють і у ЮФ «Ілляшев та партнери» – що б вони були за юристи, коли б не мінімізували власні податки?).

Але зараз, у першу чергу, йдеться не про документи, а про наявний факт. Нікого не цікавить казуїстика Марченка і Гусовського – людей цікавить громадянська позиція об’єднання «Самопоміч», і поки що це позиція страуса: голову в пісок, щоб не бачити шахрайства і проявів корупції з боку своїх колег. Треба запитати Єгора Соболєва, чи у ВР «Самопоміч» так само, як і у Київраді, працює?

Враховуючи абсурдність і карикатурність ситуації, цей допис мало би сенс завершити хіба цитатою крилатої фрази діда Панаса про кінець казочки, але утримуємось…

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ