Як Садовий заробляє на техногенній катастрофі в Грибовичах

Грибовицьке сміттєзвалище
Екологи назвали ситуацію з Грибовицьким звалищем найбільшою техногенною катастрофою після Чорнобиля

Сміттєва лавина може завалити стабільно високий рейтинг Андрія Садового як міського голови Львова та потенційного кандидата  в президенти. Причому від Садового почали відвертатися самі львів’яни, високопосадовці з Банкової та Грушевського, а також екс-соратники, пише Українська правда.

Як відомо, 7 червня Садовий попросив оголосити Львів зоною надзвичайного екологічної ситуації у зв’язку з обвалом, який  стався 30 травня на Грибовицькому сміттєзвалищі, що призвело до людських жертв. При цьому, як відомо, залишається ризик нового зсуву. У відповідь на звернення Садового Порошенко заявив, що «сміття треба прибирати, а не робити на ньому велику політику».

У свою чергу, Ганна Гопко та колишнє обличчя «Самопомочі» написала листа Генеральному прокурору України, закликавши «розслідувати причини бездіяльності влади міста і можливий вплив корупційних факторів на відхилення численних пропозицій щодо інвестицій у сферу збирання, зберігання та переробки сміття».

Тим часом спікер Верховної Ради, львів’янин Андрій Парубій дав розпорядження Апарату парламенту оперативно підготувати усі документи для створення ТСК з розслідування ситуації, що призвела до смертей на сміттєзвалищі.

Водночас, на сайті Єдиної системи місцевих петицій громадяни голосують «за» та «проти» Андрія Садового. Варто зазначити, що активіст Василь Молдован, автор ініціативи про відставку нинішнього мера Львова, помітив факти підробки голосів громадян під час голосування за Е-петицію «Про підтримку Андрія Садового на посаді мера Львова». З цього приводу він вже звернувся до Національної поліції України.

Поки тривають всі ці політичні суперечки, екологи б’ють на сполох. Вони вже назвали ситуацію з Грибовицьким сміттєзвалищем, найбільшою техногенною катастрофою в Україні після Чорнобиля.

Мало хто знає, але до Грибовичів з кінця 50-х років до кінця травня 2016 року звозили всі відходи зі Львова та кількох прилеглих районів області. У результаті, тут виросло найбільше сміттєзвалище в Україні, що займає площу 26 гектарів.

У радянські часи сюди ще звозили і промислові відходи. З них найнебезпечніші – це три котловани з кислими гудронами, які екологи за рівнем небезпеки прирівнюють до радіоактивних речовин. У січні 2016 року стався їхній витік за межі звалища. Про це люди довідалися постфактум, коли побачили мертву рибу у річці Малехівка.

Державні екологи певні – це наслідок рукотворної катастрофи, спричиненої нелегальним вивозом гудронів. Тоді міський голова Львова не робив голослівних заяв і не благав президента з прем’єром втрутитись. Зрештою, постраждала від львівських гудронів не територія Львова, а Жовківського району Львівської області, який десятиліттями перебуває в заручниках звалища.

Проте страждає від нелегальних діянь на звалищі і сам Львів. Активісти виявили, що комунальне підприємство «Львівводоканал» за договором з КП «Збиранка», на балансі  якого перебуває сміттєзвалище, вивозить звідти  токсичні інфільтрати і виливає їх в каналізацію Львова.

В КП зізналися, що просто не мають куди більше їх зливати. Мовляв, ще в 2012 році для зливу інфільтратів  мали збудувати спеціальну станцію, але в місті і на це не знайшли коштів.

Варто зазначити, що обіцянці Садового терміново взятися за рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища та побудові сміттєсортувальної лінії виповнилося рівно десять років. Причому кошти нібито знайшлися лише після того, як на сміттєзвалищі загинули люди.

31 травня Андрій Садовий оголосив про готовність Європейського інвестиційного банку надати кредит на рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища та будівництво сміттєсортувального заводу. Йшлося про суму в 600 мільйонів гривень.

Проте, і ці обіцянки, дані мером у момент, коли на сміттєзвалищі шукали  людські тіла, виявилися дещо голослівними.

«Жодних домовленостей міста Львова з Європейським Інвестиційним Банком не існує. Існує лише рамкова угода між державою Україна і ЄІБ на позику в 400 млн. євро. Львів там наразі не фігурує. Чи буде Грибовицьке сміттєзвалище в цьому проекті, ще тільки вирішуватиме Кабмін і Верховна Рада. Вочевидь, 10% цієї позики і буде предметом торгу «Самопомочі» у Верховній Раді», – спростував заяви про 600 млн. кредиту як доконаний факт голова бюджетної комісії Львівської міської ради попереднього скликання, «свободівець» Яромир  Самагальський.

Закрити Грибовицьке сміттєзвалище намагалися неодноразово. Втім, щоразу Садовому вдавалось «виторгувати» ще кілька років для його функціювання.

У червні 2006 року новообраний міський голова Львова поїхав на зустріч до мешканців сіл, прилеглих до сміттєзвалища, яке мали закрити 1-го липня 2006 року. Адже ще 25 листопада 2003-го року головний державний санітарний лікар Львівської області виніс постанову, що забороняла подальшу експлуатацію сміттєзвалища у Грибовичах.

Під час зустрічі Садовий пообіцяв селянам «починаючи з наступного місяця, активно взятися за рекультивацію цього полігону», а поруч збудувати сміттєсортувальну лінію.

Тоді мер Львова звітував перед селянами, як він про них турбується і тому проганяє інвесторів, охочих будувати тут сміттєпереробний чи то сміттєспалювальний завод, бо «аби будувати заводи – слід відразу будувати й онкодиспансери для людей». На той час кількість онкохворих в довколишніх селах вражала, і  місцеві напряму це пов’язували із діяльністю сміттєзвалища. Адже вони продовжували всі ці роки споживати городину з землі, яку отруюють  інфільтрати.

Селяни неодноразово перекривали дорогу машинам із сміттям. У свою чергу, львівській міській раді вдавалося їх улестити то проведенням телефонних ліній в кожну хату, то водопроводом, то ремонтом доріг, то будівництвом школи.

Попри обіцянки з 2006-го року міьска рада Львова жодного разу не звернулася до Львівської обласної ради про виділення земельної ділянки для нового полігону, повідомив прокурор обласної прокурори Олег Мостиховський. Про те, що насправді такі ділянки були, прокуратура виявила в рамках своєї перевірки.

Так, за словами прокурора в 2006-му році ВАТ «Інститут гірничо-хімічної промисловості «Гірхімпром» підготував техніко-економічне обґрунтування варіантів створення нового полігону і віднайшов шість ділянок поблизу Львова, які були придатні для нового полігону.

Зараз Садовий пояснює, що «жодна ділянка, на превеликий жаль, із тих, які пропонували, не була можливою до реалізації через політичний тиск». «Тому що зразу приїжджали різні політики і говорили, що не можна і так далі», – каже він, не уточнюючи, які саме ділянки маються на увазі та громади яких населених пунктів збурювали політики.

Законсервована ситуація на Грибовицькому сміттєзвалищі вигідна Садовому, оскільки там відбувається нелегальне  сортування сміття та вивезення його в невідомому напрямку.

«Там люди заробляють 30-35 тисяч на місяць, там сотні людей сортували окремо пластик, окремо кольоровий метал, окремо пляшки, папір. Я не думаю, що пан Садовий про це не знає, бо це все на балансі міськради. Вони не пускали інвестора, бо вони (нелегально, – авт.) сортували. Прорийте трактором на два метри і ви не знайдете жодної пляшки пластикової. Навіщо пускати інвестора, якщо самі зароблять гроші, з яких не потрібно платити податки, обліковувати, це чорний нал»,  – розповідає голова екологічної комісії Жовківської районної ради Ігор Муравський.

Ще у 2011 році серед сортувальників були як безпритульні, так і мешканці прилеглих сіл.  Хто їх найняв, люди не пояснювали, також  вони агресивно реагували на фотоапарат. Суть їхньої роботи полягала в відсортовуванні в різні мішки різного виду сміття. Далі за мішками приїжджала вантажна машина. Однак, на час присутності на полігоні журналіста, виїзд машин з сміттєзвалища призупинився.

Як доказ корупційного інтересу міської ради в недопуску сюди інвестора, Ігор Муравський наводить оприлюднену ще в березні 2016 року відповідь Львівської міської ради на депутатський запит його колег з «УКРОПу» про  перелік  з 43-ох компаній, які зверталися протягом останніх десяти років у мерію «щодо можливості розміщення сміттєпереробного підприємтва».

Крім того, під час місцевої виборчої кампанії тодішній головний конкурент Садового на посаду мера «свободівець» Руслан Кошулинський розповів виборцям, що в 2010-му році міськрада «послала» шведського інвестора, який хотів вкласти 5 млн. євро в дегазацію сміттєзвалища. Йдеться про викачування біогазу, який утворюється під сміттям. Це є прибутковий бізнес.

Дивна ситуація з дегазацією сміттєзвалища вийшла одразу, як мером став Садовий. Так, львівська міськрада у 2007-му році намагалася через суди розірвати договір на дегазацію сміттєзвалищаз компанією «ГАФСА», який був підписаний ще в 2004-му році при попередньому мері.

Лише після тривалої боротьби фірма змогла повернутися на сміттєзвалище. Але останні три роки дегазацією тут ніхто не займається.

У Львівській міській раді пояснюючи відмови фірмам, які цікавилися побудовою у Львові чи в області сміттєпереробного  заводу, кажуть: думали виключно про інтерес громади, бо інвестори вимагали піднімати тариф за вивіз та утилізацію сміття.

«У Львові тариф за утилізацію тони сміття – 3 долари. В Європі – 30, а в Німеччині – 130.  Чи готові городяни стільки платити?»,  – риторично запитує начальниця львівського міського управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Ольга Сивак.

Крім того, за її словами, фірми із згаданого переліку «не мають досвіду не те, що реалізації подібних проектів десь в Європі, а навіть в Україні». Тут чиновник дещо злукавила. У списку є відомі європейські бренди, що працюють із сміттям – такі як німецький концерн «Remondis» та австрійський «AVE».

Працює і компанія «Грін Технолоджі», яка одразу після заснування звернулася у 2012-м році у Львівську міську раду з пропозицію збудувати  сміттєпереробний завод.

Інвестори пропонували  за рахунок спалення сміття виробляти теплову та електричну енергію, а з частини відсортованого сміття виготовляти екологічні пелети для опалення.

«Нам відповіли, що вже є організації, які цим займаються, тому наша пропозиція їм не цікава», – кажуть у «Грін Технолоджі».

Водночас, ще одна фірма «Вест менеджмент систем», якій у Львові  відмовили, має успішний досвід діяльності сміттєсортувального заводу під Києвом. Його потужності до 200 тон сміття в день. На пропозицію «Вест менеджмент систем», збудувати сміттєсортувальний завод за умови, що він паралельно отримує підряд на вивезення сміття, позитивно не відповіла жодна з понад сто місцевих рад, куди він надіслав листи. А без гарантії, що власник заводу паралельно отримує довготерміновий підряд на вивезення в місті сміття, ризиковано щось робити. Бо потім можна залишитися ні з чим.

На думку директора «Вест менеджмент систем» Микити Громики, причина бездіяльності місцевих рад у вирішені катастрофічної ситуації із сміттям по всій Україні однакова. Це небажання чиновників піднімати тарифи.

Як наслідок – це шість тисяч сміттєзвалищ по Україні, і лише 5% сміття, що переробляється, решту везуть на звалища, невеличкий відсоток спалюють. В Європі, натомість,  переробляють 80% побутових підходів.

«Коли приходить приватний інвестор і пояснює, що він може вкласти гроші, якщо будуть підняті тарифи на вивезення сміття та його утилізацію, то чиновники  кажуть – підняти тарифи ми не можемо, бо це політичне питання. Але це блеф. Бо при цьому тарифи на воду, газ, електрику вони піднімають. Бо ті, хто продає ці послуги, має своє лобі в парламенті та міських радах», – каже Громико, уточнюючи, що це його суб’єктивна думка.

За словами підприємця, навіть  найбідніші країни Євросоюзу  платять за вивіз і утилізацію сміття мінімум 1% з свого місячного заробітку.

В Україні людина платить у різних містах від 6-ти до 12 гривень в місяць. У Львові тариф на утилізацію тони сміття сьогодні коштує 75 гривень.  Тож аби дозволити собі послуги сміттєсортувального заводу, львів’янам доведеться погодитися на підняття тарифу в рази.

Хоча й українці нібито розуміють, що 6-12 гривень в місяць – це смішні гроші за те, що тридцять днів хтось вивозить їхнє сміття, платити більше за ці послуги захоче мало хто. Навіть якщо нинішня ситуація зі сміттєзвалищами є екологічно небезпечною.

Навряд чи піде на різке підвищення тарифів і Садовий. Адже його політичні амбіції, які досягають президентського крісла, вимагають популістських рішень. Тож європейський кредит на рекультивацію та будівництво заводу – це єдиний сьогодні для нього вихід.  Хоча львів’янам все одно доведеться за цей кредит розплачуватися.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ