Євген Якунов: Дві ремарки з приводу параду на Хрещатику

Євген Якунов, журналіст
Євген Якунов, журналіст

З приводу параду є дві ремарки. Перша: треба менше парадної форми и побільше польового обмундирування з повною екіпіровкою. Щоби цивільні розуміли, як повинен виглядати сучасний український воїн.

І друга: хто б це порадив батькам нації скоротити за часом півгодинний монолог перед мікрофоном. Парад це – дійство, а не 24 з’їзд КПРС. Для політінформації є Інтернет і телебачення. До того ж, скільки бував на парадах, 98% людей на Майдані та Хрещатику нічого не можуть зрозуміти через погану акустику. А 99,99% прийшли сюди зовсім за іншім – подивитись на нашу армію та аплодувати хлопцям.

Національний лідер повинен говорити коротко та не забути сказати трьох фраз: «Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!». На це все від сили піде 10 секунд.

В цілому ж, парад був потрібен. І парад був хороший. Я вперше нічого не побачив крім засмаглих верхівок десантників, тому що було так багато молодих мам з дітьми, що доводилося постійно поступатися їм місцем в перших рядах.

І так, я був неправий. Танки повинні були пройти Хрещатиком. На них чекали, знімали на телефони і зустрічали оваціями.

І нарешті, ті, кому мало було просто подивитися парад, могли влаштуватися в хвіст «Маршу нескорених», що почався в 12.00 від Бесарабки і пройшов через Хрещатик та Інститутську до Михайлівської площі. Їх було не так багато – всього близько тисячі, але це були матері загиблих в АТО синів, ті, чиї діти в полоні, і медики, і волонтерки, що шиють маскувальні сітки, і інваліди, і ветерани «Азова», «Айдара» і «Донбасу» (справжні та ні). І було безліч прапорів – найнеймовірніших радикальних організацій, «рідноверів» і сонцепоклонників, навіть різнокольорові парасольки ЛГБТ і бордові курточки з написом: «Майданс-2. Телеканал Інтер». Ну, заради Бога! Там були відверті фріки та міські божевільні – як же без них. Але це правильно: кожен, хто вважає цей день святом, повинен мати право пройти Хрещатиком. Шкода, що не було політиків: злякалися вони маргінального характеру маршу. Чи не комільфо.

Але ж може бути, і було щось таке в святкових народних демонстраціях минулих років, коли ми всі йшли перед трибунами, і втомлена від стояння влада змушена була нам посміхатися і махати вітально ручкою…

Джерело: Евгений Якунов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ