Євстратій Зоря: Два козирі Кремля

Євстратій Зоря, архієпископ Чернігівський і Ніжинський, секретар Священного Синоду УПЦ КП, голова Інформаційного управління Київської Патріархії
Євстратій Зоря, архієпископ Чернігівський і Ніжинський, секретар Священного Синоду УПЦ КП, голова інформаційного управління Київської Патріархії

Присутність в Україні Московського патріархату та відсутність НАТО – для Москви є речі з одного ряду. І це треба розуміти та враховувати!

У зв’язку з візитом президента Петра Порошенка до Вселенського Патріарха хотів би нагадати, ЩО російські дипломати ставили собі в заслугу після завершення президентства Віктора Ющенка.

Перше — що не допустили перспективи членства України в НАТО. І друге — що не допустили відходу всієї Української церкви від Московського патріархату.

Для досягнення останньої мети були задіяні ВСІ сили.

Тож якщо хтось думає, що зараз Москва просто спостерігає за церковною ситуацією в Україні, а не активно займається «церковною політикою» за всіма можливими напрямками в тому ж дусі – той або наївний, або не хоче розуміти очевидного. Або й сам допомагає Москві, приховуючи це.

Перечитайте та пригадайте:

«Пятилетку» правления Ющенко в Москве вспоминают как страшный сон. Российские дипломаты шутят, что 7 февраля (дата второго тура выборов на Украине) нужно сделать красным днем календаря, а то и приравнять к 9 Мая. И хотя все вроде бы позади, на скулах чиновников, ответственных за украинский участок российской внешней политики, начинают играть желваки, едва речь заходит о Ющенко.

«Последние пять лет стали испытанием. Мы жестко боролись за то, чтобы не допустить вступления Украины в НАТО и сохранить там наш флот. Не без труда спасли каноническое единство православной церкви», — перечисляет в беседе с «Властью» один из непосредственных участников недавних дипломатических баталий на украинском фронте.

Самым сложным делом дипломат считает предотвращение церковного раскола между Москвой и Киевом, который едва не произошел в июле 2008 года. Украинские власти тогда попытались использовать празднование 1020-летия Крещения Руси, чтобы добиться объединения трех украинских православных церквей — УПЦ МП, УПЦ КП и Украинской автокефальной церкви. И убедить константинопольского патриарха Варфоломея признать УПЦ КП, считающуюся в России раскольнической.

Чтобы помешать этому, Москве пришлось провернуть целую спецоперацию, одним из главных героев которой оказался нынешний патриарх Московский и всея Руси Кирилл, в то время возглавлявший отдел внешних церковных связей Московского патриархата. Кирилл приехал в Киев заранее, чтобы подготовить визит туда ныне покойного патриарха Алексия II, и сразу же столкнулся с реальной угрозой церковного сепаратизма, рассказывает собеседник на Смоленской площади (имеется в виду МИД РФ. – ред).

«Даже митрополит Владимир (глава УПЦ МП) тогда не просто поднял вопрос об автономии, а попытался вручить Кириллу соответствующее прошение от лица всей церкви в присутствии ее иерархов. Но Кирилл не растерялся, — вспоминает дипломат. — Он попросил высказаться на этот счет горячих сторонников канонического единства, таких как митрополит Одесский и Измаильский Агафангел и архиепископ Львовский и Галицкий Августин».

Их пламенные речи в поддержку единства с Москвой произвели нужный эффект, и митрополит Владимир отозвал прошение. Одновременно через Турцию было оказано давление на вселенского патриарха Варфоломея, чья резиденция находится в стамбульском районе Фанар.

«Турки помогли повлиять на Варфоломея, который, по нашим данным, был готов признать Украинскую православную церковь Киевского патриархата. В итоге все обошлось», — заключает сотрудник российского МИДа. Каким образом Москве удалось в борьбе за единство православия привлечь на свою сторону мусульманскую Турцию, он говорить отказался».

Зараз Москва так само кидає всі можливі кадри та ресурси, щоби зберегти свій релігійний вплив на Україну. На це працюють гроші російських олігархів, найняті журналісти та політики, «старі кадри» в різних владних кабінетах, агентура російських спецслужб і МП — в тому числі серед закордонних церков. А також кремлівські дипломати, переконані кремлефіли та просто «корисні дурники».

Бо у гібридній війні проти України ідеологічна складова російської агресії, як і структура МП, що використовується для її поширення, – відіграють значну роль.

Тож якщо хочемо перемогти – маємо розуміти весь масштаб проблеми. Та робити висновки з власної ще досить близької історії.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ