Юрій Бутусов: Недовідставлені

Юрій Бутусов, журналіст
Юрій Бутусов, журналіст

Недовідставлені: піар-політика зіштовхнулася з реальною політикою і програла.

Горизонт планування в українській політиці — це не роки й не місяці, а години. Відставка уряду з переламної політичної події раптово перетворилася на піар-кульку, яка голосно луснула.

У парламенті знайшлася більшість, щоби висловити недовіру Арсенію Яценюку. Але не знайшлося більшості, яка зважилася би його прибрати. Президент Петро Порошенко, який майстерно перекладає всю відповідальність за ситуацію в країні з себе на прем’єр-міністра, у вирішальний момент не зажадав від своєї фракції голосувати за відставку. Політична система, де Яценюк є зручною переговорної фігурою для МВФ і Вашингтона, а також гарантом інтересів провідних фінансово-політичних груп, виявилася такою комфортною для президента й більшості парламенту, що прем’єра вирішили залишити на посаді.

Вистава з недоробленою відставкою, яка мала показати, що когось начебто спробували притягти до політичної відповідальності — але якось не вдалося, нагадує про підміну багатьох понять в дискусії про долю уряду:

1. Замість предметної та професійної критики економічної та фінансової політики уряду й Нацбанку, весь комплекс проблем держави намагаються звести до заміни нерейтингового прем’єра — на рейтингового. А раз не хочуть змінювати принципів, то немає інтересу міняти й виконавців.

2. Замість структурних реформ ефір і мережу забивають міркуваннями про «боротьбу з корупцією». Наче корупція винна в недієздатності державних інститутів, відсутності регламентів роботи та неефективному підборі кадрів. Корупція — це не причина, а наслідок розвалу системи держуправління, яку необхідно створювати з нуля у всіх секторах, а не тільки в МВС.

3. Замість приватизації держсектора та зниження частки держави в економіці й регулюванні влада вигадує міф про «деолігархізацію». А на ділі відсуває одні угруповання в інтересах інших у керівництві держкомпаніями.

4. Замість об’єктивного аналізу проблем і недоліків економічної та фінансової політики та вироблення стратегії їх вирішення — розігрують спектаклі відставки міністрів і прем’єр-міністра, що провалюються один за одним. Бо проблема не в одному Яценюку — а в тому, що коаліційна влада не може налагодити алгоритм взаєморозуміння, не кажучи навіть про спільні дії.

У цих умовах відставка уряду стала демонстрацією — начебто проведена якась робота над помилками і нібито призначили когось винного.

Чи є підстави для відставки Арсенія Яценюка? Безумовно.

Але відставки потребує не він один і навіть не лише міністри. А вся імітаційна політика влади, яка замість розмови по суті та ухвалення комплексних системних рішень жонґлює словами та інформаційними приводами — видаючи за реформи вогнищеві та автономні проекти, які вкрай повільно змінюють якість всієї влади загалом.

І ось якщо у цієї імітаційної політики з’явиться реальна альтернатива — з власними планами, програмами, покроковими діями — тоді виникне попит і на фахових людей, які зможуть вирішити конкретні завдання. Тоді й з’являться об’єктивні критерії оцінки їхньої роботи.

Я сподіваюся, що після вчорашнього спектаклю кожен міністр, кожен депутат, президент, учасник політичних команд все-таки розуміє: Яценюк несе політичну відповідальність за свою роботу на посту прем’єр-міністра. А от за системні проблеми розвитку країни —  різною мірою відповідальні всі, хто увійшов у владу.

Самі створили завищені очікування і самі їх обманули.

Джерело: Юрий Бутусов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ