Юрій Касьянов: Годі сподіватися на дядю

Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

У нас нація оптимістів. На розстріл йтимемо і один одного підбадьорюватимемо: «Нічого страшного, Європа за нас; дивись, ще й обійдеться …».

Крим поплив, Донбас викрали, союзнички наполягають на повній капітуляції, а ми все мантри читаємо про санкції та мирний процес. Ось-ось, повторюємо, Росія загнеться, Путін помре. І по крихтах збираємо знаки прийдешньої катастрофи імперії зла – падіння літаків, лісові пожежі, передбачення ясновидців. По всьому видно, що вже скоро. Треба тільки запастися попкорном, влаштуватися зручніше, і спостерігати. І не напружуватися.

Поки кремляндія повільно вмирає, посилюючи свої угруповання в Криму і на Донбасі, НАТОвці з америкосами вчення в Європі проводять, і нові бази створюють. Ми цьому радіємо як діти, яким подарували новий протитанковий «Джавелін».

Ми чомусь думаємо, що американські війська в Прибалтиці, Польщі та Молдові захищатимуть нас, а не Європу від нас. Але навіть цивільному зрозуміло, що для захисту від московського війська американська армія повинна стояти на тисячу кілометрів східніше…

Годі сподіватися на дядю. У 1938 році Чехословаччина отримувала гарантії безпеки, але була окупована. У 1939-му Франція і Велика Британія навіть оголосили війну Німеччині через Польщу, але це нікому не допомогло. Будь-яка нація тільки тоді залишається вільною, коли вона прагне захищатися.

Джерело: Юрий Касьянов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ