Юрій Касьянов: Кому потрібні ті безпілотники, коли треба пиляти бюджет?

Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Серйозна розмова про безпілотники. Спочатку трохи історії. На першому фото я з Арсеном Аваковим на полігоні в Нових Петрівцях в серпні 2014-го; на другому – з Олександром Турчиновим у вересні того ж 2014-го. Це – не самопіар, це – факти: єдині випадки, коли високих державних керівників зацікавила наша робота.

13260092_1078891448838175_8586817670162105222_n13239267_1078891422171511_4629978078117180537_nМи були одними з перших, хто зайнявся аеророзвідка в зоні; на початковому етапі війни практично єдиними на весь фронт – від Станиці Луганської до Маріуполя. Літали на всьому, що літало, пристосовуючи для розвідки аматорські апарати, і створюючи нові, «заточені» під вимоги, що їх диктує війна. Досвід накопичений колосальний. Додайте до цього мою профільну освіту офіцера-розвідника, інтенсивну службу в авіаційному розвідполку в дев’яності роки, і здається очевидним, що такий досвід має бути затребуваний під час війни.

Однак за два роки ані в Генеральному штабі, ані в ГУРі, ані в Нацгвардії, ані в якихось там профільних комітетах, комісіях, випробувальних центрах, тощо ніхто не виявив жодного інтересу до нашої роботи. Працювали за «спасибі!»: попрацювали – спасибі – до побачення. А рішення щодо розвитку безпілотної авіації, фактично щодо поділу бюджетних грошей ухвалюють інші люди.

Одразу обмовлюся – я ні на що не претендую і не вважаю себе істиною в останній інстанції. На щастя, завдяки ентузіазму любителів, допомозі бізнесу і населення, в країні сформувалися кілька волонтерських і комерційних організацій, які успішно будують безпілотники вже серійно, хоча як і раніше, в більшості випадків, без будь-якої державної підтримки. Саме ці безпілотники активно застосовуються на фронті; і вже десятки польотних груп – волонтерських, військових, добровольчих – мають досвід, більший, ніж ми напрацювали на початку війни.

У країні вже є велика практика створення і застосування БПЛА; склалася своя школа безпілотної авіації, а рішення щодо розвитку галузі (і поділу грошей, звичайно ж), як і раніше ухвалюють якісь абсолютно «ліві» люди. Фронтовий досвід нікого не цікавить.

Основні безпілотні апарати, що застосовуються зараз на фронті, це дніпропетровські «Лелеки» – десь третина від усього авіапарку; харківські «Мари» – теж третина (вартість кожного близько 7 тисяч доларів); третина – аматорські конструкції; і тільки 10% – всі інші, що їх купує держава.

У закупівлі та постановці на озброєння все з точністю до навпаки – дивіться табличку закупівель Нацгвардією безпілотників (кількість я навмисне затер, хоча документ і несекретний) – величезні гроші витрачаються на апарати, які майже ніколи не літають в зоні бойових дій. Адже піднімати в повітря безпілотник, вартістю 100 тисяч доларів або 150 тисяч євро не кожен оператор / командир наважиться. При тому що в країні є аналогічні за характеристиками вітчизняні БПЛА, які стоять в 10-20 разів дешевше.

13221592_1078891785504808_3046405945124693351_n«Фурія», яка обходиться платнику податків в 100 тисяч доларів за комплекс з 3-х апаратів не має повноцінного автопілота і захисту від РЕБ. Польський «FlyEye» нічим, крім ціни, здивувати не може – 500 тисяч євро за комплекс з 3-х апаратів. При тому, що має досить посередні характеристики щодо дальності й часу польоту, а якість зйомки взагалі залишають бажати кращого… Наші аматорські конструкції давно пішли вперед.

Мені доводилося бачити роботу цих польських апаратів на фронті (комплекс «FlyEye» купила корпорація Roshen для однієї з артилерійських бригад) – у них точно так само, як і на будь-яких інших БПЛА раптом відмовляє обладнання, згорають сервоприводи, і вони точно так само можуть бути заглушені за допомогою засобів РЕБ противника. За що ж ми платимо такі величезні гроші, за які можна було б придбати не три, а двадцять три кращих вітчизняних літаків?

Ситуація із закупівлями БПЛА в Міноборони нічим не краща. Гірша. В їхньому списку багато інших дорогих і практично непотрібних апаратів, закуплених за чисто корупційними схемами. Про ці неподобства можна написати не одну статтю …

Сучасна війна все більше стає не війною артилерії, танків, авіації, а війною дронів. Наша країна гостро потребує створення Національного центру дронобудування, який би накопичував, аналізував досвід бойового застосування дронів; зміг би об’єднати кращі конструкторські колективи і забезпечити їх дієвою державною підтримкою.

Якби замість абсолютно божевільних закупівель півмільйона євро виділили на організацію або підтримку конструкторського бюро безпілотної авіації, або на організацію серійного виробництва гідних зразків, якби це робили системно і цілеспрямовано, по-державному – ми б дуже швидко вирвалися в першу десятку країн, які володіють передовими технологіями в області БПЛА.

Але кому це треба, коли необхідно пиляти бюджет?

Джерело: Юрий Касьянов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ