Юрій Касьянов: Вартість однієї репетиції параду – це двомісячний запас дефіцитних ліків для військового госпіталю

Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Два роки тому в ці дні Київ так само готувався до параду, а в цей час на сході розгортався драматичній бій за Іловайськ. У бій вступили регулярні війська Російської Федерації. Сили були нерівними, командування фактично самоусунулося, положення наших військ ставало все більш безнадійним. Відчайдушні прохання про допомогу оточеному угрупуванню тонули в злагодженому марші парадних коробок та оваціях. Святковий натовп радів, нагороди роздавали пачками, словоблуддя змагалося зі славослів’ям, а в цей час на сході гинули наші герої. Пихатий військовий парад перетворився на божевільний бенкет під час страшної війни.

Минуло два роки. Розслідування причин Іловайської трагедії досі не завершено. Винні не покарані. Винні – знову на трибуні, приймають черговий парад. І досі в Україні немає Дня пам’яті полеглих за її свободу і незалежність. А війна йде, і загрожує розгорітися новою великрю пожежею…

Парад потрібен слабким духом як психологічний пластир на їхні слабкі душі. Щоб одягнути вишиванку і помахати прапорцем, вітаючи парадні коробки і низки красиво пофарбованої військової техніки. Сильні духом – на війні. Їм потрібна техніка, боєприпаси, надійний зв’язок, безпілотники, свіже, добре підготовлене підкріплення, і адекватне, талановите командування. Я знаю – за парад виступають багато військових, але ще більше тих, хто проти.

Два місяці парадної підготовки, виснажлива муштра не роблять із солдата бійця. Чотири тисячі очіб – повноцінна бригада за кількістю людей – за два місяці полігонних тренувань могла б досягти багато чого. Навчитися стріляти, правильно діяти в складі підрозділу, вести бій в міських умовах, навчитися тактичній медицині… Два місяці!  Це не так вже й багато за стандартами підготовки того ж Ізраїлю, де солдата готують набагато довше, але це абсолютно точно – хороша базова підготовка, а значить – зменшення втрат. І навіть, може бути, виграні битви.

4 тисячі солдатів, 200 одиниць військової техніки, машини підвозу, організація харчування, проживання, парадна атрибутика… За найскромнішими підрахунками, кожне тренування для проведення параду коштує мінімум 2 млн. грн. Перекриття міських вулиць – економічні втрати бізнесу, зіпсований асфальт – теж можна порахувати в грошах. Ті, хто пафосно заявляють: «Чорт з ним, з асфальтом – це ж наші танки! Не будуть наші – будуть чужі!» – лукавлять. Проведення параду ніяк не підвищує обороноздатність нашої країни. Навпаки. Адже не можна ж сприймати всерйоз сльози захоплення слабкою духом «вишивати». Якщо трапиться велика війна – вони ж першими побіжать на захід, забувши про вишиванки і покидавши прапорці.

Що таке 3-4 млн. грн – вартість одного тренування для проведення параду?  Це, звичайно, сущі копійки для наших злодійкуватих чиновників і суддів, які звикли закочувати долари в банки. Для тих, хто воює або готується воювати, це військова форма, екіпірування на 400 бійців; це кошти на ґрунтовну підготовку батальйону територіальної оборони; це 3-4 хороших безпілотних комплекси по 3 літаки в кожному; це двомісячний запас дефіцитних ліків для військового госпіталю; це гроші на протезування; це допомога сім’ям загиблих солдат… Все це у нас вже є?

У нас є все це? День пам’яті героїв. Ґрунтовна підготовка рекрутів. Безпілотні розвідники і коректувальники. Підготовлені батальйони територіальної оборони. Ліки в госпіталях, протези, допомога сім’ям?.. Все це є?.. Ми багаті?.. Добре озброєні?.. Дуже добре підготовлені?.. Усім необхідним забезпечені?.. І громимо противника на всіх фронтах?..

Ні?.. Тоді навіщо весь цей пафос, коли ворог біля воріт, і треба день і ніч займатися справжньою чоловічою роботою?..

Джерело: Юрий Касьянов

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ