Юрій Романенко: Замкнуте коло. Буча та Ірпінь як дзеркало України

Романенко
Юрій Романенко, політолог, директор Центру політичного аналізу «Стратагема», шеф-редактор аналітичного порталу «Хвиля»

За найскромнішими оцінками, Карплюк із Федоруком на 900 га заробили 450 млн доларів. Це при ціні за сотку в 5 тис. доларів. А вона доходила до 25 тис. доларів. Так що я не здивувався б, якби вони на пару були мільярдерами. Але з урахуванням витрат на відкуп, на занос потрібним людям сотні млн доларів пішли на сторону. Але навіть при цьому статки в 100-200 млн можна мати легко. Тому їхні позиції за будь-якої влади були сильні. І поки держапарат працює так, їх спихнути буде дуже важко.

Найсумніше інше. Я, наприклад, впевнений, що при іншій системі Федорук міг би принести дуже багато користі громаді, бо він реально мислить системно і цікавиться різними інноваціями, але наша система «купи-продай» не має на меті довгу гру. Тому тут неможливо створення iPhone, оскільки рівень недовіри в суспільстві не передбачає створення довгих ланцюжків – в будь-який момент можливий кидок. Тому всі зациклені на коротких схемах «купи-продай-біжи».

Тому я впевнений, що в ситуації навколо Бучі та Ірпеня йдеться не про справедливість, а про переділ ринку. Так само, як і удари по забудовниках у Києві. І тому коли цю владу проженуть, то у її стейкхолдерів будуть все забирати точно так, як вони це роблять сьогодні, а до них регіонали, а до них «БЮТ» і «Наша Україна» і т.д. Так буде тривати до тих пір, поки в Україні не зрозуміють, що домовлятися краще, щоби більше капіталізуватися. Земля з відносною вартістю, яку в будь-який момент можуть забрати під тим або тим приводом, ніколи не буде капіталом. Вона буде чим завгодно, але генерувати капітал не буде. Тому доля бучанських та ірпінських земель – це доля всієї України. Смішно дивитися на розбиті теплиці НАНУ в Ворзелі або вбиті сараї колишніх оздоровниць там же. На їхньому місці могли бути кампуси університетів, технопарки, сучасні таунхауси. Але стоятимуть сараї і потворні висотки.

Рік тому я показував Федоруку ідею розвитку в Приірпінні великого науково-технологічного кластера в формі зв’язки глобального університету-технопарку-аеропорту в Гостомелі зі створенням своєї замкнутої транспортної інфраструктури на поновлюваних джерелах енергії і зеленому розвитку агломерації. Подібна ідея назріла і перезріла, оскільки сьогодні Буча та Ірпінь перетворилися в спальні райони Києва, але майже розгубили свій виробничий потенціал. Але ж місце тут дійсно унікальне з точки зору логістики, природи і можливостей. Цю ідею навіть трохи опрацювали на рівні технічного проекту. І він все прекрасно зрозумів, але вкладатися в будь-які довгі проекти з залученням десятків і сотень мільйонів доларів сьогодні може тільки божевільний. Тому маємо ситуацію «чому бідні, бо жадібні, чому жадібні, бо бідні».

Але в Бучі та в Ірпені багато хто реально підтримує Федорука та Карплюка. Тому що вони зуміли створити привабливий фасад. Бучанський парк дійсно хороший. Та й у Бучу я переїхав 10 років тому, що вона вже тоді виглядала як маленька Польща. Ірпінь за останній (час) також змінився в кращий бік. При цьому з кожним роком гірше водопостачання і каналізація, менше лісу, більше новобудов і людей.

Чесно кажучи, важко уявити, хто зможе замінити Федорука в Бучі, якщо його заберуть. Але з урахуванням того, що принципово нічого не змінилося, важко уявити, що його посадять. І найголовніше, що посадка нічого не змінить, оскільки на рівні міської опозиції в масі видно лише голодні до земельки роти. А проблеми регіону потрібно вирішувати комплексно, але час комплексних рішень ще не настав.

Джерело: Yuriy Romanenko

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ