Директор центру «Українські студії стратегічних досліджень, політик, ВО «Свобода»

Юрій Сиротюк: Окупація починається з мови

Юрій Сиротюк, політик
Юрій Сиротюк, політик

Пригадуєте, як десь років так чотири-п’ять тому в Україні активно нав’язували думку про прогресивних білінґвів громадян України, які вільно володіють і користуються українською і російською, та обмежених ретроградів україномовних.

Років два тому білінґви непомітно зникли «як роса на сонці», а їм на заміну прийшли російськомовні українці – патріоти. А їхнім антиподом стали не просто обмежені та ретроградні, а ще чи не аґенти Кремля — україномовні «вишиватніки».

Нині вже неприховано говорять про російськомовних українців без прив’язки до патріотизму. Патріотизм нині вже не в моді. А патріоти подаються виключно як бандити й хулігани. Реалізовують проект України без українців.

Окупаційномовні стали монополістами влади, телепростору, навіть Збройних Сил та спецслужб. І це в країні, де українці становлять понад 80% населення, і яка, за всіма класичними канонами, є моноетнічною. Це і є режим внутрішньої окупації. Тільки політику коренізації (мімікрії окупантів і пристосування під більшість – так завжди роблять на початкових етапах окупації), замінили неприхованою колонізацією.

Чи посилює це державність?

Звісно, ні. Подібна політика впродовж 23 років реалізовувалась в Криму і на Донбасі. І фактично анексія Криму та Донбасу розпочалася не у 2013 році, а у 1991-му, коли ці регіони віддали на відкуп посібникам і аґентам окупантів. І здача Криму розпочалася теж тоді.

Бо замість того, щоб підтримати, повернути до власної ідентичності 25% етнічних українців Криму, опертися на них як ядро державності; одержавити, а отже — українізувати решту населення півострова, Крим було віддано москалям на пашу. Спочатку мовну, інформаційну, далі — світоглядові та ідеологічну. І, зрештою, після цього коврового бомбардування в Крим прийшли танки і літаки. А зелені чоловічки легалізували по факту наявну окупацію.

Схожа помилка робиться зараз на Донбасі, де замість підтримки української етнічної більшості, повернення їй ідентичності, передусім мовної, влада заграє з окупантами, а українців далі утримує у становищі паріїв.

Чим це закінчиться у довгостроковій перспективі — відомо. Погляньмо на Крим.

Тепер ця політика перейшла у Київ і неприховано реалізується з владних кабінетів. Тільки фіктивних білінґвів Ківалових-Калєснічєнків замінили такі ж українофоби та фіктивні патріоти Бірюкови та Авакови. То в мене питання, хто насправді є рукою Москви і розхитує човен?

Очевидно, що на просторі нашої країни може бути збудована виключно національна державність — Велика Україна. Або країна буде колонізована, держава знищена, а українці матимуть статус, який має корінне населення Америки чи Чукотки, у кращому випадку. Тому політика українізації та одержавлення української нації та національних меншин – це і є ключовим завданням національної безпеки.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ