Юрій Сиротюк: Журналісти медіаімперії Садового ведуть його до політичного Олімпу

Юрій Сиротюк є директором аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Юрій Сиротюк, політик

Журналістам 24 каналу і всього медіа-холдингу Садового моє дружнє послання. Дозволю собі цей допис, бо й сам колись належав до журналістської братії. А медіа нині й справді четверта влада і надзвичайно потужна зброя.

Лише варто пам’ятати, що владою є власники медіа, а журналісти переважно є солдатами, інколи чужої війни, про справжній сенс якої їм не завжди повідомляють.

Справжню силу медіа можна побачити з італійського прикладу Берлусконі, коли з аморального негідника легко, користуючись медіазброєю, можна зліпити привабливого політика. В Україні теж, не володіючи потужним медіахолдином, годі розраховувати на серйозні політичні здобутки.

І навпаки, приклад роботи команди журналістів Порошенка засвідчив, як підрихтувавши образ, забезпечивши хороший фон, у «правильному» світлі показавши опонентів, можна розчищати шлях до перемоги.

А те, що реальна людина і сформований телевізійний образ, м’яко кажучи, різні – не біда. Переможців же не судять. А хороші журналісті не винні, що суспільство свій політичний вибір робило, бачачи хороших солдатів і не помічаючи цинічних стратегів за лаштунками.

Андрій Садовий
Андрій Садовий

Нині журналісти медіа-холдингу Садового семимильними кроками ведуть останнього до політичного Олімпу. Тими ж методами. Медійно знищуючи політичних опонентів, створюючи позитивний образ, відгороджуючи від негативу. У світлі інформаційних софітів.

Але біда в тому, що Садовий – не Порошенко. Бо якщо останній на виході виявився не таким, як в житті, але все ж реальним, то перший – це суцільний симулякр, політична пустота.

Як журналіст я пам’ятаю живого Порошенка, який важко дряпався на Говерлу в 2002-му, щоби бути поруч з перспективним Ющенком, бився у ЦВК за перемогу в 2004-му, гризся за владу з Юлею у 2015-му, був першого грудня на Банковій у 2013-му. Робив це не завжди тому, що був зразком порядності та моральності. Робив, бо мав жагу до влади.

Природа жаги Садового інша. Ми ніколи не бачили його реальним. Він суцільна телевізійна картинка. Пастор в куточку екрана зі львівської студії на Шустері. «Мудрий і моральний пророк, що зверху судить інших без права на відповідь». Завжди збоку головних подій. Щоби зберегти стерильність і не потрапити під удар.

Бо ж симулякр не терпить зіткнення з реальним життям. Він – ніщо. У нього не буває волі. Він не зі сталі. Він з мегабіт інформаційного бомбування. Політичний Кашпіровський. І якщо, ким буде телевізійний Порошенко, прийшовши до влади, можна було передбачити, то Нуль, якого ведуть до керівництва країною воїни медіаімперії Садового, може помножити її на нуль.

Тому з огляду на досвід приведення до влади Порошенка, де роль журналістів «П’ятого» була надзвичайно важливою, закликаю журналістську армію медіахолдингу Садового подумати, а що буде, коли місію буде виконано.

Бо суспільство вже майже вірить, що Львів заснував не Данило Галицький у ХІІІ столітті, а зробив сам Садовий у ХХІ та ще й він, а ніякі не архітектори часів Австро-Угорщини, дали його історичній частині сучасний вигляд.

Може не варто випускати Джина з телевізійного ефіру в політичний. Доки не пізно…

Джерело: Yuriy Syrotyuk

 

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ