Юрій Винничук: Про сучасну шкільну освіту

Юрій Винничук, письменник
Юрій Винничук, письменник

Вельмишановна пані Ліліє Гриневич. Дуже хочеться довідатися, в якій ще країні діти 5-6 класів мають 16 предметів на тиждень, вчаться до 15, а то й до 16 години в школі і світу Божого не бачать?

Де ще навчають дітей музики (грати, наприклад, на сопілці), хореографії і співу, якщо дитина не має слуху і слоник їй наступив на ногу?

Я був щасливішим, бо міг щовечора ганяти на вулиці. А наші бідні діти вулиці не бачать. Гори домашніх завдань.

У якій ще країні завдають стільки додому? Тоді що вони роблять у школі? Їх там не вчать?

Що це за завдання додому: накреслити в атласі шляхи Марка Поло і Колумба? Просто тупо перемалювати з підручника? При тому, що атлас халтурний і не збігається з картою. Це що – такий спосіб запам’ятовування? Щобі ціла сім’я сліпла над тим атласом у пошуках Каракорума?

А віршики Пушкіна і басні Крилова, де буквально «руським духом пахне» під час війни. Може, ще в якійсь європейській країні вивчають цих геніїв гусячого пера?
А примітивна графоманія самих педагогів, які замість того, щоби підшукати на потрібну тему вірш з класики, напихають в підручники свої ж таки римованки. Вуха в’януть від віршиків, які змушують учити дітей в дитячих садках і школах.

А пиляння лобзиком? Японські діти теж пиляють, чи вже, може, айфони розкручують? Дуже хочеться знати.

А читачі, гадаю, додадуть і свої спостереження, які, можливо, щось змінять у цьому дрімучому царстві безглуздя.  З повагою, тато гімназиста.

P.S. Написав 16 уроків, а мав на увазі 16 предметів.

Джерело: Юрій Винничук

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ