Життя під кулями на Донбасі: «Вона просто помирала, а я нічого не міг зробити»

Віталій живе за п'ять кілометрів від зони бойових дій і чує звуки війни щодня
Віталій живе за 5 км від зони бойових дій і чує звуки війни щодня

Німецьке видання Bild продовжує серію репортажів про повсякденне життя населення в невизнаних світовою спільнотою «народних республіках» Донецька і Луганська. Як люди живуть і що вони кажуть, коли (анонімно і з великим ризиком) висловлюються вільно?

Віталій Старостюк, 50-річний вдівець, живе в окупованому Донецьку. Після того як проросійські сепаратисти захопили місто, його життя різко погіршилося: «У лікарнях ви не знайдете жодного лікаря. Якщо хтось залежить від медичної допомоги, то (в лікарнях) є, як правило, тільки російські продукти, більшість з яких лікарі не радять вживати».

Ситуація з постачанням продовольства різко погіршилася. «Їжа дуже дорога, а якість дуже погана», – каже Віталій. Місцева економіка майже повністю зупинилася.

Віталій живе за 5 км від зони бойових дій і чує звуки війни щодня. Його будинок був сильно пошкоджений під час обстрілу. Можна було б запитати, чому він не переїхав на неокуповану територію України, щоб уникнути цього жаху. Віталій має відповідь: «Я не знаю, куди і з чим. Крім того, у мене хвора мати».

Ситуація для пенсіонерів особливо важка. 72-річна мати Віталія потерпає від проблем зі здоров’ям і, якщо б була можливість, отримувала б медичну допомогу. Пенсія 2,3 тис. рублів (близько 33 євро) не є достатньою для виживання.

«Я живу з дня на день, і сподіваюся, що цей кошмар закінчиться», – зізнається Віталій, який піклується про свою матір.

Відколи прийшли до влади ватажки «народних республік», життя Віталія й більшості його товаришів геть змінилося.

«У мене була робота і стабільна зарплата. Я міг планувати своє життя. Тепер я безробітний і перспектива роботи для 50-літніх дуже похмура. Навіть для молоді це важко. Тут практично немає середнього класу або великого бізнесу. Коли починаєш рахувати гроші, стає дуже погано. У мене нічого немає».

Краща частина його життя минула, коли він був ще бадьорий та здоровий і міг допомогти своїй матері.

Найсильнішого удару за останні два роки Віталій зазнав, коли у 2015-му померла його дружина.

«Перебували під постійним обстрілом, у мене не було змоги допомогти їй. Не було жодного лікаря, аптеки спорожніли, і я не мав грошей, щоб купити їй ліки. Вона помирала, а я просто не міг нічого зробити для неї. Не можу висловити словами, що я відчував».

Віталій називає Російську Федерацію «окупаційною владою» на сході України. Тодішня українська поліція не втручалася, коли у місті активізувалися бойовики. Вони чинили, що хотіли, бо мали розв’язані руки. Все у регіоні стало предметом російської пропаганди, каже Віталій. «Республіканці» були маріонетками, які нічого не змогли б без фінансової та військової допомоги Москви.

Після запитання, чи ситуація на Донбасі нагадує соціалістичну Північну Корею, Віталій замислюється: «Я думаю, що в Північній Кореї умови ще гірші. У нас принаймні немає того ступеню фанатизму і культу особи. Але він може з’явитися і тут».

Читайте: Життя за колючим дротом, або будні мешканців «ДНР» – ІноЗМІ

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ